Спілкування дітей у школі

Зміст:

  • 1 Спілкування дітей у школі
  • 2 Звідки що береться
  • 3 Психологи радять
    • 3.1 І ще про меркантильне.
  • 4 Око за Око
  • 5 Момент істини

Я пам’ятаю одну дівчинку з мого класу. Таку худу й довгу, що всі звали її або Дядьком Степаном, або «каланчею», хоча справжнє ім’я у неї було Ліза. Вона весь час сутулилась, носила щось неможливо мішкувате, а коли всі дівчата перейшли на туфлі на підборах, вона продовжувала бити в черевиках і кросівках. Хлопчики, зрозуміло, не виявляли до неї ніякого інтересу.

Так вийшло, що в восьмому класі вона пішла з нашої школи, і я зовсім втратила її з виду. А зовсім недавно, вже через кілька років після закінчення школи, я знову її зустріла. В Парижі. На Тижні високої моди. Я була в залі, а вона — на подіумі. І представляла колекцію одного з кращих кутюр’є світу.

Сказати чесно, я мало не впала зі стільця, коли вона з’явилася. Такого я від неї не очікувала! В перерві вдалося з нею поговорити. Виявляється, після випускного подруга порадила Лізі пройти кастинг в одному відомому модельному агентстві.

Вона пішла туди просто з цікавості, ні на що не розраховуючи, але її відразу помітили. Незвичайна зовнішність, високий зріст, струнка фігура — та пропозиції про роботу посипалися на Лізу як з рогу достатку. Звичайно, тоді, в школі, дражнили не тільки її. Дражнять взагалі багатьох. Але чому? І за що?

Звідки що береться

Як-то я поміркувати на цю тему. І в результаті прийшла до приблизно такого висновку: у тебе немає особливих проблем і однокласники беруть тебе в своє коло, якщо ти — «як всі». Але якщо ти хоч чим-небудь виділяєшся — худіший або товщі, ніж всі інші, нижче або вище ростом, в окулярах, руда, кучерява, в смішний шапці, що дісталася у спадок від сестри, навчаєшся дуже погано або дуже добре, — то, швидше за все, саме тебе дражнять, підколюють і всіляко мучать різними іншими способами.

Зазвичай в кожному класі є дівчинка, яку інші не запрошують на дні народження, не діляться з нею секретами, а в старших класах просто ігнорують і замовкають, коли вона проходить мимо. Буває ще гірше — якщо ні один хлопчик, включаючи і того, хто тобі страшенно подобається, не звертає на тебе жодної уваги.

Причому від такого ставлення зазвичай не рятує навіть перехід в іншу школу: там все повторюється спочатку. Але саме ця несхожість, яка в дитинстві викликає глузування, чому-то в дорослому житті нерідко стає родзинкою, яка виділяє людину з натовпу. Некрасиві руді дівчата з веснянками, виростаючи, перетворюються у вогненні красунь, а ненависна родимка стає відмітною рисою топ-моделі.

Але саме по собі тіло — справа наживна. З сьогоднішніми фарбами для волосся, татуажем, дієтами і, нарешті, пластичною хірургією змінити зовнішність можна в два рахунки. А що робити з природного сором’язливістю, невмінням спілкуватися, низькою самооцінкою?

Психологи радять

Фахівці з психології вважають, що діти, потрапляючи в колектив, починають отримувати інформацію про себе… від інших. І якщо їх оцінюють негативно, то найчастіше у них з’являється невпевненість в собі, формується занижена самооцінка. Найчастіше з часом це проходить, і іноді досить вірної подруги, яка тебе підтримує і хвалить. Але буває і по-іншому — і тоді дитячі образи застрягають у свідомості, наче скалки, і заважають людині і в дорослому житті.

Занози ці потрібно витягнути. І чим раніше, тим краще. Для початку варто прислухатися до думки тих, хто тебе по-справжньому любить. А якщо ти вже знаєш, у чому корінь твоїх проблем, — дій, міняй себе. Тут найефективнішим часто буває метод «вибити клин клином». Наприклад, якщо ти сором’язлива, боїшся почати розмову, не знаєш, як його підтримати і не здатися смішною, — намагайся більше бувати на людях.

Просто постав собі конкретне завдання: на кожній вечірці поговорити, наприклад, з трьома незнайомцями. Подолай себе! Напевно, спочатку ти відчуєш себе не в своїй тарілці, але це нічого. Поговоривши кілька хвилин, ти можеш чемно вибачитися і піти привітати знайомого, якого ти нібито тільки що помітила. На вечірках і коктейлях це звичайнісінька справа. Пара таких вечорів — і ти сама будеш дивуватися своєї колишньої скутості.

Якщо в школі тебе обзивали «ботанічку», до сліз доводили через хороших оцінок, звички читати на перервах товсті розумні книжки і небажання прогулювати уроки — причин для переживань взагалі немає. Швидше за все, у тебе вони і не виникають, тому що ти або вчишся, або вже закінчила один з найпрестижніших вузів і до твого авторитетної думки прислухаються люди вдвічі старша за тебе.

І ще про меркантильне.

Так уже влаштований наш світ, що у когось є все, а хтось роками марить про нових кросівках і шубці з кролика. У дорослому житті у нас є справжні друзі, подруги, чоловіки та бойфренди, які дорожать нами і без норкової шуби. А в школі існують певні знакові речі, володіння якими моментально дає пропуск в «еліту». Колись це були джинси-варенки, різнокольорові рюкзаки, м’які пенали…

Читайте також: Аутизм у дітей ознаки, симптоми, діагностика, лікування

І ті, хто володів таким багатством, з презирством дивилися на інших. Якщо дорослий вміє тримати таку ситуацію під контролем, а вже коли чогось дуже захочеться, то купити, то дитина цілком і повністю залежить від волі і бюджету батьків. Впливають дитячі переживання такого роду на доросле життя?

Психологи вважають, що у багатьох дійсно формується стійкий комплекс та потім їм все життя не вистачає яхти, сьомий машини або особистого літака, але це, мабуть, арія з іншої опери. Зазвичай наслідки бувають набагато серйозніше зовсім з інших образ.