Діагностика артеріальної гіпертензії

Зміст статті:

  • 1 Причини і симптоми
  • 2 Артеріальна гіпертензія: класифікація
  • 3 Діагностика
  • 4 Лікування

Артеріальна гіпертензія – це стабільно високу нижнє і верхнє тиск. Підвищеним його вважають, якщо показники більш 140/80 мм рт. ст.

АГ буває первинною і вторинною (коли фактори виникнення виявити неможливо) і вторинної симптоматичною гіпертензією.

Така хвороба діагностується у 60% людей. Її небезпека в тому, що при лікуванні може виникнути ряд ускладнень, таких як інсульт або інфаркт та інші хвороби, які можуть призвести до смерті. Так, чим більше показники АТ, тим вище ймовірність того, що гіпертонічна хвороба призведе до летального результату.

Варто зауважити, що у гіпертоніків раптова поява ішемічної хвороби серця, для якої характерна серцева недостатність і стенокардія, з’являється в 3-4 рази частіше, ніж у людей з нормальним АТ. А інсульт при гіпертонічній хворобі виникає в 7 разів частіше, ніж при відсутності гіпертензії.

Причини і симптоми

Факторами, що збільшують шанси на розвиток гіпертонії, є:

  • підвищений вміст глюкози в крові;
  • тютюнопаління;
  • серцево-судинні хвороби у родичів – у жінок молодше 65 років, у чоловіків, яким немає 55 років;
  • абдомінальне ожиріння, коли обхват талії у жінок від 88 см, а у чоловіків-від 102 см;
  • збільшення концентрації холестерину;
  • надмірне вживання жирів і дуже калорійною їжі;
  • гіподинамія.
  • До провідних симптомів артеріальної гіпертензії відносять:

    • порушення зорової функції;
    • головний біль у потилиці, часто виникає сутра;
    • прискорене серцебиття;
    • серцева біль;
    • запаморочення;
    • холодні кінцівки, кульгавість;
    • задишка.

    Діагностика артеріальної гіпертензіїАле варто зауважити, що часте перебіг АГ не супроводжується яскравими симптомами.

    Небезпека гіпертонічної хвороби в тому, що вона сприяє розвитку ускладнень, що стосуються роботи життєво-важливих органів – серце, мозок і нирки.

    Тому при стабільно високому АТ відбувається збій кровопостачання мозку, що надалі закінчується збоєм в мозковому кровообігу, що проявляється інсультом або інфарктом головного мозку.

    Також якщо гіпертонія супроводжується плином інших супутніх хвороб (ниркова недостатність, інсульти та інфаркти, цукровий діабет), то таких пацієнтів відносять до групи підвищеного серцево-судинного ризику.

    Артеріальна гіпертензія: класифікація

    Залежно від причин виникнення АГ може бути:

  • Нейрогенної, яка з’являється на тлі хвороб нирок – нефросклероз, пієлонефрит, полікістоз та інше.
  • Реноваскулярной – пухлини, атеросклероз, аневризми, тромбоз, васкуліт і так далі.
  • Ендокринної, що виникає на тлі акромегалії, гіпотиреозу та інших гормональних збоїв.
  • Нейрогенної, яка з’являється через уражень центральної і периферичної НС – травми, пухлина мозку, інсульт, менінгіт.
  • Ренопринная – розвивається після видалення нирки.
  • Лікарська, що виникає внаслідок прийому лікарських засобів – солі, Прогетерон та інше.
  • Діагностика

    Діагностика артеріальної гіпертензіїРозрізняють три провідних способи, завдяки яким можна виявити артеріальну гіпертензію. Це вимірювання показників АТ, електрокардіограма та фізикальне обстеження.

    Вимірювання тиску здійснюється за допомогою спеціального пристрою – тонометра. Цей апарат є поєднанням сфігмоманометра і фонендоскопа.

    Тонометр повинен бути у кожного вдома гіпертоніка, адже в такому разі ПЕКЛО потрібно заміряти регулярно. Краще, щоб тиск меріл не сам хворий, хоча деякі сучасні пристрої дозволяють провести процедуру самостійно. Більш того, при бажанні можна придбати електронні тонометри, де показники зберігаються в пам’яті або апарати, що вимірюють частоту пульсу.

    Варто зауважити, що показники АТ часто різняться. Причини цього стану можуть бути різними: прийом певних лікарських засобів, вікові особливості, рівень фізичної активності, емоційна стабільність і стан серця.

    Так, якщо має місце одна з цих чинників, то це ще не вказує на наявність гіпертонічної хвороби. Тому тиск потрібно вимірювати в різний час з мінімальним проміжком в 5 хвилин.

    Крім того, діагностика гіпертонії передбачає обов’язковий опитування пацієнта, в ході якого лікар з’ясовує які хвороби були або є у пацієнта. Також оцінюються фактори ризику (цукровий діабет, куріння, рівень холестерину) і наявність спадкової схильності.

    Фізикальне обстеження полягає в дослідженні серця фонендоскопом. Завдяки цим способом можна виявити нехарактерні звуки і шуми в серці і виміряти його тони (ослаблення, посилення). Така інформація вказує на зміни в тканинах серця і вади.

    Електрокардіограма (ЕКГ) – спосіб, за допомогою якого на стрічці реєструються тимчасові зміни потенціалів серця. Цей діагностичний метод дозволяє виявити різні порушення серцевого ритму. Більш того, ЕКГ визначає гіпертрофію стінки ЛШ, характерну для артеріальної гіпертензії.

    Крім вищеописаних діагностичних заходів, які можуть використовуватися інші способи, наприклад, ехо-електрокардіографія є ультразвуковим дослідженням серця. З його допомогою виявляються дефекти в будові і состояним клапанів і стінок серця.

    Також у разі потреби може проводитися артеріографія, включаючи аортографию. Це рентгенологічне дослідження, що дозволяє визначити ступінь просвіту і стан стінок артерій. Такий спосіб виявляє наявність коарктації аорти та атероматозні бляшок у стінках коронарних артерій.

    Доплерографія – ультразвуковий діагностичний метод, що визначає стан кровотоку у венах, артеріях і судинах. Так, при АГ необхідно визначити стан мозкових і сонних артерій.

    Крім того, в діагностиці АГ використовується біохімічний аналіз крові. Якщо концентрація холестерину підвищена, а ліпопротеїни низької та високої щільності, це свідчить про схильність до атеросклерозу. Також важливо визначити вміст глюкози в крові.

    Крім того, для діагностування артеріальної гіпертензії досліджується стан нирок. З цією метою робиться УЗД судин і нирок, аналіз сечі і крові, щоб визначити вміст сечовини і креатиніну.

    Також проводиться УЗД щитовидної залози і дослідження крові на гормони щитовидної залози. Це дозволяє визначити, яку роль вона відіграє в підвищенні артеріального тиску.

    Лікування

    Діагностика артеріальної гіпертензіїГоловне завдання лікування гіпертензії полягає в зниженні ризику смертності від серцево – судинних патологій. Для цього слід нормалізувати рівень артеріального тиску, усунути фактори ризику (тютюнопаління, ожиріння, цукровий діабет тощо) і захистити органи-мішені.

    Початкова стадія артеріальної гіпертензії лікується без застосування медикаментозних засобів. Так, у профілактичних цілях необхідно дотримуватись спеціальної дієти з мінімальним вживанням жирів, вуглеводів і солі. Крім того, раціон треба збагатити калієм і кальцієм.

    Разом з тим необхідно зайнятися спортом – легкий біг, півгодинні прогулянки на свіжому повітрі, виконання спеціальних гімнастичних вправ, наприклад, це може бути гімнастика Стрельникової при гіпертонії.

    Не менш дієвими способами є:

    • водні процедури (плавання, контрастний душ);
    • масаж;
    • електросон;
    • фітотерапія;
    • акупунктура.

    Лікарський лікування починають поступово, призначаючи мінімальні дози препарату. З цією метою використовуються:

  • діуретики;
  • бета-адреноблокатори;
  • інгібітори АПФ;
  • блокатори кальцієвих каналів та інше.
  • Дуже часто (70% випадків) проводиться комбінована терапія, коли поєднуються різні групи лікарських засобів.

    Сечогінні препарати є невід’ємною складовою комплексного лікування. Вони виводять зайву рідину з організму, внаслідок чого показники АТ зменшуються.

    Бета-блокатори знижують тиск у кров’яному руслі і покращують кровопостачання серцевого м’яза. Однак такі кошти не можна поєднувати з іншими препаратами.

    Інгібітори АПФ використовуються при серцевій недостатності та захворювань нирок. Вони зменшують спазм судин.

    Блокатори кальцієвих каналів розслаблюють м’язи судин і серця. Внаслідок чого струм крові поліпшується, а рівень АТ знижується. Про проблеми діагностики і лікування гіпертонії докладно розказано в відео у цій ставте.