Зміст статті:

  • 1 Причини гіпертонічного кризу
  • 2 Гіпертонічний криз – класифікація
  • 3 Медикаментозне лікування гіпертонічного кризу
  • 4 Нітропрусид натрію
  • 5 Нітрогліцерин
  • 6 Бета-адреноблокатори і альфа-адреноблокатори
  • 7 Метилдопа та Магнію сульфат

Гіпертонічний криз – це стан, при якому різко підвищується артеріальний тиск, при цьому може піднятися тільки систолічний, лише діастолічний тиск або обидва разом.

До деяких пір вважалося, що гіпертонічний криз настає, якщо діастолічний тиск піднявся вище позначки 120 мм. рт. ст.

Але на сьогоднішній день доведено, що позначки тонометра не є абсолютним діагностичним критерієм гіпертонічного кризу.

Якщо у пацієнта спочатку було невисоке артеріальний тиск, наприклад, 90/60, то навіть при незначному збільшенні до 130/90 він може дійти до критичного стану і впасти в колапс.

Якщо ж у пацієнта з гіпертонією 2-3 ступеня артеріальний тиск постійно утримується на рівні 140/90, то навіть при підвищенні показників до 160-170/110 він може почувати себе задовільно.

Тому у визначенні гіпертонічного кризу вирішальну роль відіграють такі моменти:

  • Не має значення, який саме тиск піднявся – систолічний або діастолічний;
  • Неважливо, наскільки воно піднялося;
  • Основну роль відіграють симптоми уражень органів-мішеней і вегетативна симптоматика.

Навіть значне підвищення артеріального тиску при відсутності інших симптомів з боку органів-мішеней гіпертонічним кризом не вважається і спеціальне лікування в цьому випадку не проводиться.

Причини гіпертонічного кризу

У більшості випадків, якщо діагностована первинна артеріальна гіпертензія, пацієнт сам провокує гіпертонічний криз, не дотримуючись лікарські приписи. Привести до критичного стану можуть такі дії хворого:

  • Порушення схеми прийому препаратів, призначених лікарем.
  • Зміна дозування препарату.
  • Прийом нестероїдних анальгетиків та інших лікарських засобів, несумісних з гіпотензивними препаратами.
  • Надмірне вживання солі, кофеїну або алкоголю.
  • Якщо лікування проводиться некоректно і нерегулярно, є всі передумови до того, що при першому ж збігу несприятливих факторів розвинеться ускладнений або неускладнений гіпертонічний криз. Криз може статися і при вторинній артеріальній гіпертензії. В цьому випадку його провокують:

    • Синдром Іценко-Кушинга;
    • Стеноз ниркових артерій;
    • Гострий гломерулонефрит;
    • Феохромоцитома.

    Не виключені і далеко не рідкісні випадки, коли гіпертонічний криз розвивається у абсолютно здорових людей. Причинами стають:

  • Стресові ситуації, нервові потрясіння.
  • Надмірне вживання алкоголю.
  • Розумові та фізичні перевантаження.
  • Гормональний дисбаланс у жінок під час клімаксу або менструації.
  • Метеорологічні фактори – зміни погоди і клімату.
  • Прийом деяких лікарських препаратів.
  • Ускладнення, навіть якщо вчасно провести невідкладне лікування пацієнта, можуть призвести до найсумніших наслідків. Згідно зі статистикою, понад 40% пацієнтів, у яких був діагностований ускладнений криз, вмирали в наступні три роки від інсультів або гострої ниркової недостатності.

    Гіпертонічний криз – класифікація

    Гіпертонічний криз може класифікуватися за численними критеріями. Мо механізму підвищення АТ виділяють гіперкінетичний, гіпокінетичний і еукінетичній кризи. Самим легким з них вважається гіперкінетичний, дає ускладнення в дуже рідкісних випадках.

    Але найбільш доцільною і поширеною класифікацією вважається поділ за ступенем ураження органів-мішеней. Виділяють ускладнений та неускладнений гіпертонічний криз. В залежності від того, які саме органи і наскільки вражені, визначається подальше лікування пацієнта. Зниження тиску при цьому не є пріоритетним дією.

    Найбільш поширені ускладнення гіпертонічної кризи наступні:

    • Інфаркт головного мозку – зустрічається у 24% випадків ускладненого гіпертонічного кризу;
    • Набряк легенів – 22%;
    • Гіпертонічна енцефалопатія або набряк головного мозку – 17%;
    • Гостра недостатність лівого шлуночка – 14%;
    • Інфаркт міокарда та нестабільна стенокардія – 12%;
    • Еклампсія – 4,6%;
    • Розшарування аневризми аорти – до 2%.

    Практично всім пацієнтам з ускладненим гіпертонічним кризом необхідна екстрена медична допомога. Проводиться парентеральне лікування з використанням відповідних медикаментів, потрібно протягом години знизити артеріальний тиск на 20-25 одиниць.

    Хворий обов’язково госпіталізують і вже в умовах стаціонару, після стабілізації його стану та обстеження, визначається подальше лікування.

    Першорядну роль при цьому відіграє усунення розвинувся і прогресуючого захворювання, а не зниження і підтримання на одному рівні артеріального тиску.

    Медикаментозне лікування гіпертонічного кризу

    Лікування гіпертонічного кризу в умовах стаціонару передбачає переважно внутрішньовенне введення медикаментозних засобів. Прийом таблеток може здатися зручніше. Але таке лікування доцільно в домашніх умовах при відносно стабільному стані пацієнта.

    Якщо ж потрібно забезпечити максимально швидке дію препарату і при цьому контролювати його надходження в організм, краще використовувати внутрішньовенну інфузію.

    Якщо вводити таким способом Нітрогліцерин або Нітропрусид натрію для зниження артеріального тиску, то як тільки потрібні показники будуть досягнуті введення препарату можна тут же зупинити.

    Очевидно, що якщо хворий прийняв таблетки перорально, та дозування виявилася перевищена, зупинити дію активних речовин швидко буде вже неможливо. Це може призвести до серйозних ускладнень, якщо стан пацієнта погіршується при різкому зниженні артеріального тиску. Тому в даному випадку внутрішньовенне введення лікарських засобів є більш ефективним і безпечним.

    Нижче розглянуті основні препарати, які традиційно використовуються для стабілізації стану хворого після ускладненого гіпертонічного кризу.

    Нітропрусид натрію

    Цей препарат є найбільш поширеним на даний момент в лікуванні ускладненого гіпертонічного кризу. Він має судинорозширювальну дію і є препаратом вибору при розвитку таких ускладнень:

  • Гостра гіпертонічна енцефалопатія.
  • Гостра лівошлуночкова недостатність.
  • Постоперационная гіпертонія.
  • Расслаивающаяся аорта.
  • При внутрішньовенній інфузії Нітропрусид натрію починає діяти вже через кілька секунд. Через 3-5 хвилин після попадання в кров показники артеріального тиску повертаються до нормальних. Таким чином можна знизити ризик розвитку гіпотонії в кілька разів, контролюючи швидкість введення препарату і його кількість.

    При введенні речовини можуть спостерігатися такі побічні реакції:

    • Нудота і блювання;
    • М’язові судоми;
    • Рефлекторна тахікардія;
    • Артеріальна гіпотонія;
    • Нефротоксичність;
    • Метгемоглобінемія.

    Під час введення цього препарату має постійно здійснюватися контроль артеріального тиску. Тривале лікування може спровокувати інтоксикацію ціанідами. Якщо у пацієнта при використанні Нітропрусиду натрію починається нудота і блювота, він впадає в паніку, введення ліків припиняють, а в якості антидота застосовують вітамін В12 і тіосульфат натрію.

    Нітропрусид натрію не призначають при гострому порушенні кровообігу головного мозку, гіпотиреозі, аортальному стенозі, коарктації аорти, атрофії зорового нерва, глаукомі, гострої печінкової або ниркової недостатності.

    Дефіцит вітаміну В12 і індивідуальна непереносимість препарату також є протипоказаннями, які можуть вважатися відносними, якщо є явна загроза життю пацієнта.

    Нітрогліцерин

    Цей препарат є периферичним вазодилататором, його дія спрямована на зниження потреби міокарда в кисні. Він розширює периферичні судини, знижуючи їхній опір, і зменшує приплив крові до правого передсердя.

    Лікування нітрогліцерином при гострої коронарної недостатності в поєднанні з гіпертонічним кризом краще, ніж лікування Нітропрусидом натрію — Нітрогліцерин більш інтенсивно впливає на коронарні судини.

    Показаннями до використання цього засобу є гостра недостатність лівого шлуночка та артеріальна гіпертензія після проведення аортокоронарного шунтування. Якщо безупинно вводити Нітрогліцерин (більше 24 годин), може розвинутися толерантність до цієї речовини. До побічних ефектів відносяться:

    • Головні болі;
    • Рефлекторна тахікардія;
    • Блювання;
    • Артеріальна гіпотонія.

    Нітрогліцерин не призначають при підвищеній чутливості до нітратів у пацієнта, при підвищеному внутрішньочерепному тиску, геморагічному інсульті, субарахноїдальному крововиливі, гіпотиреозі.

    Бета-адреноблокатори і альфа-адреноблокатори

    До групи бета-адреноблокаторів належать препарати Пропранолол, Метопролол тартрат, Есмолол. Вони використовуються для зниження артеріального тиску при гіпертонічному кризі, ускладненому розшаруванням аневризми аорти, гострою ішемією міокарда, а також при посттравматичної або постопераційній артеріальної гіпертензії.

    Бета-адреноблокатори не застосовують при синдромі слабкості синусового вузла, сино-атриальной блокаді, атрио-вентрикулярну блокаді, брадикардії, гострої та хронічної серцевої недостатності з тяжким перебігом, бронхіальній астмі.

    З групи альфа-адреноблокаторів використовуються переважно Фентоламін, Празозин. Ці препарати потрібні, якщо при гіпертонічному кризі відзначається високий рівень катехоламінів в крові і потрібна невідкладна допомога при гіпертонічному кризі.

    Можливі такі побічні явища, як тахікардія, головний біль, ортостатична гіпотонія.

    Метилдопа та Магнію сульфат

    Метилдопа надає прямий вплив на центральні механізми головного мозку, що відповідають за регулювання артеріального тиску. Це речовина пригнічує симпатичні імпульси до судин і стимулює альфа-адренорецептори. Використання препарату викликає виражену сонливість, його не призначають при гострому інфаркті міокарда.

    Магнію сульфат призначається при такому ускладненні гіпертонічного кризу, як еклампсія і прееклампсія. Він використовується для попередження нападів судом, усунення набряку головного мозку, зниження артеріального тиску. Препарат не можна вводити внутрішньовенно занадто швидко, інакше можна викликати спазм бронхів, легенів і напад задухи.

    Діяти Магнію сульфат починає через 20 хвилин після введення, ефект зберігається до 6 годин. Якщо потрібно зупинити дію речовини при передозуванні в якості антидоту вводиться внутрішньовенно глюконат кальцію. Що потрібно знати про гіпертонічному кризі розповість Олена Малишева у відео в цій статті.