Коли подружжя вирішує розірвати шлюбні відносини, їх боргом залишається турбота про своїх дітей. Йдучи з сім’ї, де залишаються неповнолітні діти, можна забути про обов’язок приймати хоч якесь участь у вихованні нащадків. Але жодному порядному працездатній людині не дозволить совість забути про борг забезпечувати дітям фінансову підтримку.
Законодавство Росії передбачає підтримку батьків, під опікою якого залишився один або більше дітей до 18 років або повнолітні непрацездатні діти. Чоловік, що кидає сім’ю, зобов’язаний надавати колишній дружині або чоловікові кошти, необхідні для утримання (харчування та інших основних потреб) їх спільних дітей. Такі виплати називаються аліментами.
Після розпаду сім’ї партнери мають право домовитися щодо подальшого утримання їх неповнолітніх або дорослих, не мають можливість працювати, дітей. Результатом такого договору буде укладення аліментного угоди, дія якого при необхідності можна припинити в будь-який момент.
За статистичними даними офіційних джерел, ще три роки тому в Росії більше 3 млн. малюків та підлітків могли претендувати на аліменти, однак більше 2 млн. з них належні виплати не отримують.
Ситуація, коли недобросовісний батько намагається ухилятися від обов’язку матеріально забезпечувати дітей, тобто платити аліменти з доброї волі, є вагомою підставою, щоб подати заяву до суду.
Варто відзначити, що діти, народжені в цивільному шлюбі, мають право на виплати. Якщо батьки не розписувалися, аліменти на дитину встановлюються, лише коли дані про його батька включені в Свідоцтво про народження. Але якщо при народженні малюка за згодою батька в документі не було зроблено відповідний запис, важливо, чи визнає сам цивільний чоловік факт батьківства. В іншому випадку, матері доведеться надати суду вагомі й незаперечні докази того, що цей чоловік є батьком її дитини.
Уряд своєю Постановою № 841 визначив види доходів, з яких належить утримувати виплати по аліментах. Ті, з яких не можуть бути відраховані аліменти неповнолітній дитині або непрацездатним дітям старше 18 років, перелічені у статті 101 Закону.
Батьки можуть домовитися про зручний для них спосіб виплати і про розмір відрахувань під час укладання угоди. Так часто не виникає розбіжностей між партнерами з приводу стягнення аліментів і виключаються зайві витрати на судові позови. Головне при цьому, щоб обумовлені аліменти загальному дитині було не менше, ніж прожитковий мінімум на неповнолітніх особин.
Якщо немає домовленості по добрій волі, то спосіб розрахунку утримань і їх розмір допоможе визначити суд. Так як обоє батьків повинні забезпечувати дітей рівною мірою, в ході судового розгляду вивчається фінансовий стан і сімейне обох сторін.
Коли відомо, де проживає батько, ухиляється від обов’язку утримувати малолітніх або повнолітніх непрацездатних дітей, і його місце роботи, судова процедура має спрощену форму.
Якщо ж у сторін присутні розбіжності щодо форми і розмірів аліментів, батьків з дитиною або підлітком необхідно подати в суд позовну заяву.
Аліменти можуть мати різну форму і розраховуються різними способами:
1. Батько, який більше не буде ростити дітей в сім’ї, надає колишньому чоловікові певне майно
2. Виплати становлять певний відсоток від заробітку і сукупного доходу платника (в частках до доходів)
За загальним правилом щомісячні аліменти рідній дитині розраховуються судом наступним чином:
Загальний розмір всіляких утримань може становити до 70% від заробітку платника аліментів. Для цього важливо в суді правильно обґрунтувати витрати на утримання дітей.
Якщо частки доходу не вистачає, щоб забезпечити мінімальний рівень, необхідний для утримання малюка або більш дорослих дітей (при цьому витрати другого батька вже враховано), суд може винести рішення про доповнення цієї форми стягнення твердої грошової сумою.
3. Аліменти виплачуються на дітей у твердій грошовій сумі
Стягнення у твердому вираженні призначаються в ситуаціях, коли платник має нестабільний заробіток, не має офіційного доходу, цілком або частково отримує доходи в натуральному вигляді або в іноземній валюті.
Фіксовану суму встановлюють також, коли виплата коштів у частках до заробітку алиментоплательщика може ущемити інтереси дитя або колишнього чоловіка.
Сплата аліментів може здійснюватися періодично (щомісяця, раз у квартал, двічі в рік) або один раз.
Розмір аліментів залежить від доходів, зазначених в документах батьків, до якого звернений позов. Тому якщо батьки не уклали угоду про сплату аліментів, дружину, на плечі якого лягає відповідальність за вирощування малолітніх дітей, слід надати суду для розгляду справи максимум інформації про джерела доходів відповідача.
Відповідач може вкривати від суду свої реальні доходи, надавши довідку про одержуваної їм мінімальну зарплату або нульовий звіт з підприємницької діяльності. Якщо позивач не призведе вагомі докази того, що колишній чоловік намагається приховати справжні доходи (офіційні і неофіційні), аліменти йому і дитині за рішенням суду будуть призначені в мінімальному розмірі.
Разом із заявою потрібно подавати довідку з ПМП відповідача, список усіх джерел доходу і докази, що вони існують, у письмовій формі, копію паспорта, Свідоцтва про народження малюка, Свідоцтва про шлюб або його розірвання, розрахунок витрат на утримання дітей та аліментних виплат.
Аліменти в твердій сумі кратні прожиткового мінімуму, встановленого у відповідному регіоні на дітей, які не досягли повноліття.
Фіксовану суму стягнення суддя вказує в постанові, яке видається після розгляду справи. Далі з метою організації процесу стягнення аліментів в службу судових виконавців надсилається виконавчий лист, оформлений на підставі постанови судді.
У виконавчому листі повинно бути вказано, яким чином і куди перераховувати аліменти. Отримувач визначає, яким способом повинні бути зроблені виплати:
Аліменти матері (чи батька) та дитини, які утримуються з доходів працівника, повинні бути перераховані одержувачу не пізніше трьох днів після видачі зарплати. Розрахунок аліментів провадиться з доходу, який виходить після утримання прибуткового податку та утримань в Пенсійний фонд держави.
Правильність утримання коштів та їх перерахування перевіряє судовий пристав, який може провести планову перевірку або прийти за заявою одержувача.