Тепла підлога є відмінною альтернативою центрального опалення: його можна вмикати і вимикати по мірі необхідності в будь-який час року. За типом бувають: обігріваються водою і електрикою. Розглянемо переваги, недоліки і монтаж електричної теплої підлоги під лінолеум.

Переваги і недоліки електричної теплої підлоги

Зміст статті

  • Переваги і недоліки електричної теплої підлоги
  • Що вибрати: кабель або інфрачервону плівку
  • Монтаж інфрачервоної теплої підлоги
  • Особливості роботи з кабельною системою
  • Укладання лінолеуму на теплий пол

Для полегшення вибору на користь або проти пристрої електричного теплого статі розглянемо плюси і мінуси такого обігріву.

Переваги:

  • для його пристрою не потрібно спеціальних навичок, простота укладання дозволяє виконати роботу самостійно;
  • його влаштовують як у всьому приміщенні, так і в деяких місцях (у ванній кімнаті, балконі, коридорі);
  • можливість влаштовувати у висотних будинках, де заборонено використовувати водяні системи;
  • 2 види нагрівача (інфрачервона плівка або кабель);
  • завдяки наявності терморегулятора можна налаштовувати температурний режим і автоматичне відключення і включення;
  • можна влаштовувати як у житловому приміщенні, так і в офісі;
  • можна укладати під будь-яке покриття (ламінат, керамограніт, кахель, лінолеум та інші);
  • довгий термін служби при акуратному і правильному зверненні;
  • рівномірний підігрів поверхні;
  • швидке визначення причини несправності;
  • безпечний через невеликий температури нагріву;
  • немає необхідності в установці додаткового устаткування (наприклад, газового котла для підігріву води).

Недоліки:

  • висока вартість експлуатації при використанні нагрівального кабелю;
  • небезпека удару електричного струму (особливо у вологих приміщеннях);
  • кабель створює шкідливий для людини електромагнітне поле;
  • покриття з дерева або лінолеуму може деформуватися під впливом високих температур;
  • при укладанні кабелю може значно зменшитися висота приміщення;
  • при використанні в якості основного джерела обігріву (тим більше великої площі) знадобиться електропроводка великої потужності.

Що вибрати: кабель або інфрачервону плівку

Система підігріву буває 2 видів: кабельна і інфрачервона плівкова. Перевагою першої є доступна ціна. До недоліків можна віднести складність монтажу і можливість перегріву — температурний режим не більше 25 градусів. Крім того, із-за товщини системи (стяжки, теплоізоляції, пароізоляції) значно змінюється висота приміщення.

Інфрачервоний плівковий – являє собою складну систему з тонкого (менше 1 мм завтовшки) графітового нагрівального елемента в плівці. Вона підключається до електрики з допомогою провідників. Влаштовується на вирівняну підставу, а потім укладається покриття.

Переваги:

  • невеликі поточні витрати на електрику;
  • обігрів інфрачервоними променями не вимагає пристрою стяжки;
  • регулювання температури входять в комплект терморегулятором (він встановлюється в нішу в стіні);
  • відсутній перегрів;
  • тонкий шар не змінює висоту приміщення;
  • може укладатися після закінчення ремонту приміщення.

До недоліків можна віднести досить високу вартість і високі вимоги до напів — він повинен бути ідеально рівним. Навіть невеликий перепад по висоті може пошкодити плівку.

ДОВІДКА! Багато фахівців вважають саме інфрачервону плівку найбільш відповідною системою обігріву приміщення.

Монтаж інфрачервоної теплої підлоги

Першою дією при монтажі є пристрій рівної підлоги, а потім здійснюють укладання пінополістирольної підкладки (шар фольги повинен розташовуватися зверху для відображення тепла).

УВАГА! Для перекриттів між кімнатами влаштованих підкладка не повинна бути товще 4 мм. Стики з’єднуються скотчем.

Далі:

  • на відкритому підлозі розкладається плівка і відрізається необхідний розмір у спеціально зазначених місцях;
  • плівка закріплюється;
  • дроту підключається до стрічок мідними клемами, їх бажано розмістити ближче до плінтуса;
  • в стіні встановлюється терморегулятор;
  • дроти підводяться до пульта управління;
  • встановлюються температурні датчики;
  • до блоку управління підключається всі дроти;
  • тестується робота для перевірки якості приєднання.

При справній роботі теплої підлоги можна починати укладати лінолеум.

Особливості роботи з кабельною системою

Перед монтажем кабельної системи вибирається кабель потужністю до 150 Вт/м2 і накреслюється план розташування. Провадяться підготовчі роботи з очищення підлоги від сміття, вирівнювання і грунтування поверхні. Далі:

  • укладається теплоізоляційний матеріал (пінополістирольні плити або рулонний спінений поліетилен з шаром);
  • укладається монтажна сітка (кріпильні рейки);
  • укладається кабель згідно з планом;
  • встановлюються термодатчики між 2 витками кабелю, проводу пропускаються за спеціальною гофрованої труби для захисту від контакту з кабелем і стяжкою;
  • датчики підключаються до вмонтованому в стіну терморегулятора та електрики;
  • перевіряється справність кабельного статі;
  • заливається і вирівнюється бетонна стяжка (товщина стяжки більше 9 див.).

ВАЖЛИВО! Рекомендується робити товщину стяжки більше 9 см для запобігання перегріву і псування покриття.

Через 2 тижні після висихання поверхні поверх стяжки на вимкнений тепла підлога укладається лінолеум. Бажано не використовувати цю систему в якості основного джерела тепла через непереносимості лінолеумом високих температур.

Укладання лінолеуму на теплий пол

Перед укладанням рулони повинні побути в приміщенні 5-6 годин, інакше лінолеум може деформуватися. Подальші дії:

  • підготовка поверхні (перепади, нерівності і стики шпаклюються, потім поверхню грунтують) — для жорсткої основи береться ДСП або фанера;
  • лінолеум розкочують по поверхні підлоги, відрізають з відступом від стіни на 0,5 см і добу дають розправитися;
  • при укладанні на підлогу, його необхідно приклеїти клеєм для термостійкого лінолеуму.

УВАГА! На зворотному боці лінолеуму є маркування, що дозволяє визначити можливість використання для пристрою теплої підлоги (маркування дає гарантію якості та безпеки експлуатації при високих температурах).

Кращим вважається лінолеум з натурального матеріалу, що володіє стійкістю до високої температури і зносу. При влаштуванні синтетичних покриттів потрібно покласти шар з деревно-волокнистих плит.