Парапетний котел що це таке: пристрій, принцип роботи, плюси і мінуси котла парапетного.

Для підтримки тепла в приміщенні вигідніше використовувати газові котли, ніж централізоване опалення, однак установка такого обладнання в квартирі найчастіше неможлива. Цю проблему вирішує парапетний котел, який допоможе значно заощадити на оплаті рахунків.

Що являє собою парапетний котел

Зміст статті

• Що являє собою парапетний котел
• Конструкція та основні характеристики котла парапетного
• Принцип роботи котла парапетного
• Плюси і мінуси котла парапетного

Парапетний котел – це пристрій, основна функція якого полягає в нагріванні води для опалення приміщення. Якщо звичайний газовий котел встановити в квартирі майже неможливо: в багатоквартирних будинках часто відсутня газохід, то характеристики котла парапетного дозволяють йому працювати майже в будь-якому приміщенні. До того ж він не спалює навколишній кисень, що критично для звичайної квартири з не найкращою вентиляцією. Завдяки системі димовидалення використання такого приладу абсолютно безпечно.

Потужність пристрою варіюється від 15 до 45 кіловат, в залежності від моделі. В основному котел вибирають з урахуванням опалювальної площі та інших факторів.

Конструкція та основні характеристики котла парапетного

Існує кілька видів парапетних котлів, наступна класифікація допоможе вибрати потрібну модель:

• за способом встановлення: підлогові і настінні, ліво— і правосторонні;
• за кількістю контурів: одно – і двоконтурні;
• за присутності автоматики: залежать від енергії чи ні.

Кілька слів про другий класифікації. Одноконтурні котли виконують лише одну функцію – опалення приміщення; двоконтурні, крім цього, нагрівають воду. В корпусі приладу передбачені спеціальні конвекційні отвори, що дозволяють підтримувати тепло в приміщенні без установки додаткових радіаторів.

Парапетний котел може працювати як з допомогою переносного балона, так і від звичайного газопроводу. Корпус приладу виконаний з сталі; мінімальна товщина при цьому становить 3 мм, а спеціальне порошкове покриття запобігає появі іржі, навіть якщо котел знаходиться на кухні, де зазвичай спостерігається підвищена вологість.

Парапетний котел складається з наступних частин:

• корпусу із сталі;
• закритої камери згоряння;
• блоку запальника, п’єзорозпалу і термопари;
• системи витяжки у вигляді коаксіальної димової труби, що виходить на вулицю;
• теплообмінника;
• електричних датчиків, контролюючих роботу пристрою.

Димохід дозволяє збирати повітря для горіння не з приміщення, а з вулиці. Продукти горіння, навпаки, виділяються з квартири. Безпека здійснюється завдяки роботі наступних компонентів: термометри, термопари і датчика тяги.

ВАЖЛИВО! Встановлювати самостійно парапетний котел не потрібно, надайте це фахівцям.

Принцип роботи котла парапетного

При купівлі енергонезалежного котла включати прилад потрібно кнопкою п’єзорозпалу. Якщо ж пристрій енергозалежна, то автоматика самостійно включає його. У Росії поширені котли першого типу.

Отже, працює парапетний котел наступним чином. Спочатку запальник запалює основний пальник, яка нагріває воду, яка циркулює в теплообміннику. Як тільки температура води досягає необхідного рівня, пальник автоматично перестає працювати. Через деякий час температура теплоносія знову знижується, і запальник в черговий раз запалює пальник.

ДОВІДКА! Всю інформацію про роботу котла, його потужності і т. д. слід шукати в інструкції.

Плюси і мінуси котла парапетного

Плюсами котла парапетного є:

• обладнання може бути встановлене в будь-якому приміщенні, в тому числі і в квартирі;
• на відміну від газових котлів, пристрій коштує недорого;
• невеликі габарити, що дозволяють встановити котел майже в будь-якому приміщенні;
• немає необхідності в установці додатково обладнання у вигляді радіаторів;
• великий вибір пристроїв з різною продуктивністю.

Щоб вибрати правильну потужність, потрібно застосувати просту формулу: 2 кВт на 10 квадратних метрів опалювальної площі.

Проте з таким обладнанням пов’язаний ряд проблем. Наприклад, якщо не проводити регулярне техобслуговування пристрою, то можна не помітити, як термопластик, який з’єднує деталі котла, поступово перестає бути герметичним, тобто, починає пропускати в приміщення чадний газ та інші отруйні для людини речовини. Все це може призвести до отруєння мешканців квартири.

Інша проблема, з якою стикаються власники парапетних котлів, − це коаксіальний димар, який в бюджетних моделях проводиться із звичайної сталі, тоді як, згідно з правилами експлуатації, він повинен робитися тільки з нержавіючої. Так, у дешевих моделях в димоході часто накопичуються сажа і конденсат, що створюють хімічно активне середовище. Поступово сталь починає роз’їдати, і продукти горіння потрапляють у повітря, що йде з вулиці до пальника. Для нормального функціонування приладу при цьому починає не вистачати кисню, і знижується продуктивність пристрою. Крім цього, сажа потрапляє на корпус котла, тим самим викликаючи корозію.

Димар несе з собою іншу проблему: пориви вітру можуть загасити полум’я всередині пальника. У зв’язку з цим при установці приладу необхідно передбачити захист проти вітру. Останній недолік обладнання – низька потужність: для підтримки тепла в приміщенні такий пристрій навряд чи підійде.

Отже, для невеликої квартири парапетний котел – відмінна альтернатива централізованого опалення або інших нагрівальних приладів.