Монтаж водяної підлоги як метод обігріву приміщень (до речі, не тільки житлових), має ряд незаперечних переваг перед радіаторної або конвекційною системою опалення. По-перше, теплі підлоги забезпечують прогрів приміщення рівномірним чином, причому напрямок прогріву знизу вгору благотворно для людського організму. Використання таких систем не завдає навіть теоретичного шкоди здоров’ю – навпаки, водяний тепла підлога знижує концентрацію пилу в повітрі і не пошито повітря, як його електричні аналоги. З естетичної точки зору відсутність громіздких радіаторів, батарей дозволяє домогтися дизайнерської привабливості і розширює житловий простір. Економічно пристрій водяного теплої підлоги недешево – але це одноразові вкладення. Експлуатація якісно виконаних теплих підлог з циркуляцією гарячої води триває кілька десятиліть, а обслуговування не вимагає великих матеріальних витрат.

Зміст

  • Пристрій теплої водяної підлоги
  • Монтаж водяної підлоги – поетапна інструкція
  • Правила монтажу водяної підлоги
  • ? Пристрій теплої водяної підлоги

    Конструктивно водяна підлога являє собою мережу з одного або декількох контурів труб, вмонтованих в бетонну основу. Можливо облаштування таких систем на дерев’яній основі, але ефективність теплопередачі при цьому знижується і зменшується вибір варіантів декоративної обробки. Циркулююча в трубопроводах гаряча вода прогріває підлогу і прилеглий до неї шар повітря, забезпечуючи тепло у всьому приміщенні. Ходити в саму морозну погоду босоніж по своїй квартирі можливо тільки при обігріві «теплими підлогами» — жоден радіатор або теплова гармата вам такого не дозволять. Оздоблення верхньої (робочої) поверхні може бути самою різною. Керамічна плитка, ламінат та інші покриття можуть вписатися в різні ремонтні концепції і при цьому служити функціональним фінішним покриттям для теплих підлог.

    Типове пристрій водяного теплої підлоги порівнюють з листковим пирогом – дуже влучна аналогія. Кожен шар «пирога» виконує своє завдання, ігнорування будь-якої складової не дозволить отримати якісну «випічку» ремонтної «кулінарії»:

    • Основу. Воно повинно бути бетонною. Допускається влаштування водяних теплих підлог на чорнових дерев’яних підлогах, на піщаному або земляний засипання (зазвичай при роботі поза приміщеннями) – але бетонна основа є найкращим будівельним рішенням, особливо в плані довгострокової і надійної експлуатації.
    • Шар гідроізоляції. У більшості випадків комбінується з прокладкою демпферної стрічки по периметру приміщення для компенсації механічних навантажень.
    • Шар теплоізоляції. Призначена теплоізоляція для направленої дії теплового випромінювання – вгору, до фінішного покриття і для зниження нецільового нагрівання матеріалу підстави.
    • Система контурів з труб. Головна частина будь-якого водяної теплої підлоги, забезпечує всі його функціональні достоїнства.
    • Несуча прошарок. Труби мають достатню міцність, але укладати плитку або лінолеум безпосередньо на них не можна. Крім рівномірного розподілу тиску, несуча прошарок із стяжки сприяє прогріванню всій поверхні підлоги, без локальних зон з високою/низькою температурою.
    • Фінішне покриття. Виконує декоративно-естетичні завдання, має володіти хорошими теплопровідними властивостями.

    Ще до початку переобладнання системи опалення за методом водяних теплих підлог важливо врахувати не тільки вартість комплектуючих і терміни роботи. Слід взяти до уваги розміри конструкції – різні варіанти улаштування водяної теплої підлоги мають товщину від 80 до 160 мм. Конкретний розмір залежить від діаметра використовуваних труб, виду утеплення, товщини стяжки тощо, але в будь-якому випадку висота приміщення зменшиться.

    Розглянемо основні етапи монтажу водяних підлог з тим ступенем подробиці, яка не заважає універсальності порад і рекомендацій.

    ? Монтаж водяної підлоги – поетапна інструкція

  • Підготовка підстави. Головним вимогами до основи є його міцність, сухість і рівна поверхня (ухил не більше п’яти міліметрів на погонний метр). Якщо основа потіє чи є сліди вогкості – з ними треба розбиратися на самій ранній стадії робіт. Підвищений понад норми перепад висот вирівнюється стяжкою, саме тому бетонно-цементну підставу краще дерев’яного або піщаного. До подальших етапів можна приступити тільки після повного затвердіння стяжки.
  • Монтаж гідроізоляції. Найбільше поширення отримали гідроізоляційні поліетиленові плівки. Їх товщина повинна бути не менше 0.25 мм, багато фахівці-монтажники рекомендують товщину від 0.4 мм Нахлест поліетиленових полотнищ один на одного повинен бути істотним – не менше 12-15 см, його слід ретельно проклеїти будівельним скотчем. Крім того, необхідний припуск поліетиленової гідроізоляції на стіни, адже пристрій водяного теплої підлоги передбачає значну товщину споруджується конструкції. Згодом надлишок гідроізоляції на стінах можна зрізати.
  • Укладання демпферної стрічки. Цей етап монтажу водяних підлог переслідує дві цілі – знижує охолоджувально вплив зовнішніх стін приміщення і компенсує розширення цементно-піщаних сумішей при їх заливанні і висиханні. Здійснюється спеціальними стрічками по периметру приміщення на всю висоту майбутньої підлоги.
  • Монтаж теплоізоляції. Зараз є великий вибір готових матеріалів для укладання теплоізоляційного шару при влаштуванні водяних підлог. Найкращими якісними показниками характеризується спінений полістирол з шаром металізованої фольги. Тепловіддача крізь таку поверхню мінімальна – навпаки, відбувається ефективне відображення тепла до фінішного покриття. Спінений полістирол буває рулонний або листовий, його недоліком слід визнати хіба що значну вартість. Теплоізолюючий шар можна виконати з профільних пресованих плит. У них є спеціальні поглиблення, полегшують монтаж трубопроводів. Профільні плити збираються аналогічно з ламінованим панелями – в замок, швидко і практично без відходів. У будь-якому випадку на теплоізоляції краще не економити – якість теплих підлог з циркуляцією гарячої води безпосередньо залежить від належного рівня теплоізолюючого шару. Товщина теплоізоляції може досягати 50 мм і не повинна бути менше 15 мм, навіть для самих нових фольгованих плит з високим пресуванням матеріалу.
  • Укладання труб. Виконується з трубних елементів двох типів – металопластикових та поліетиленових. Безумовною вимогою є однотипність труб – стикувати один вид з іншим неприпустимо.
  • Металопластикові труби переважно за рахунок високої теплопередачі – від них підлогу прогрівається краще і швидше. Поліетиленові труби використовуються при численних перегини і взагалі при складному монтажі, вони міцніше на вигин, розтягування і зовнішній тиск.

    ? Правила монтажу водяної підлоги

    Загальні правила монтажу трубопроводів при влаштуванні водяних теплих підлог такі:

    • Щільність укладання труб визначається необхідним рівнем прогріву кімнати. Тому біля фасадних стін, вхідних дверей і т. п. слід укладати щільніше, а у центрі приміщення – рідше. Відстань від труби до стіни або порогу дверей має бути не менше 12 сантиметрів.
    • Крок між трубними конструкціями повинен лежати в межах 10 – 30 сантиметрів. При меншому зазорі збільшується довжина прокачування, що ускладнює циркуляцію. При монтажних зазорах більше 30 см імовірний нерівномірний прогрів підлоги, з наявністю «теплих» і «холодних» смуг.
    • Довжину одного контуру небажано виконувати більшою, ніж 100 метрів. Для систем з автономним обладнанням для циркуляції (власними помпами) подібна вимога не актуально, але вони значно дорожче.
    • Монтаж труб на стиках теплоізоляційних плит, переходах з кімнати в кімнату, стиках плит межпотолочних перекриттів виконують у металевих гільзах.
    • Якщо у вибраній системі пристрою водяної підлоги передбачено декілька контурів, необхідно заздалегідь вирішити, де буде розташовуватися керуючий колектор з редукторами, датчиками та іншим необхідним обладнанням. Такий розподільчу шафу цілком можна вписати в дизайнерську концепцію ремонтованого приміщення, він зобов’язаний забезпечити легкий доступ до всіх регульованим приладів.
    • Основні схеми монтажу труб при влаштуванні водяної теплої підлоги — «зигзаг», «спіраль» і «змійка». Вибір між ними залежить від специфіки приміщення, типу вибраних труб та інших особливостей. По будь-якій з вибраних схем монтаж здійснюється з фіксацією труб – небудь в пазах теплоізоляційних плит, або за допомогою спеціальних хомутів, або комбінованим способом.

    Гідравлічні випробування водяних підлог

    Коли укладання та з’єднання труб при монтажі водяних підлог завершені і вони підключені до водопостачання, обов’язково слід «обпресувати» систему.

    Вода подається в кожен контур водяних підлог окремо. Повітря випускається через спеціально передбачені зливні заглушки – інакше можна пошкодити автоматичні повітропроводи, всередині труб є пил і бруд. Під тиском теплу підлогу потрібно витримати протягом двох діб, багато фахівці радять вибрати випробувальний тиск з запасом – там, де це технологічно можливо. При найменших ознаках протікання неякісний ділянку слід демонтувати і переробити. Повторне випробування проводять по всій системі теплої підлоги – а не тільки на проблемному контурі.

    Монтаж фінішної стяжки при влаштуванні водяних підлог

    Після завершення гідравлічних випробувань проводиться укладання фінішної стяжки – завершальний етап всієї роботи (якщо виключити облаштування підлоги декоративним покриттям – лінолеумом, керамічною плиткою тощо) Головні правила створення фінішної стяжки такі:

    • Якщо укладається металева сітка – вона виконує армуючі функції – то перетин дроту має бути не менше 3 мм 2, а розмір осередків – не менше 10 на 10 см
    • Листи сітки не повинні перетинати деформаційних швів (при обширних поверхнях заливки такі шви обов’язкові)
    • Якщо в якості армуючого методу вибрано фіброволокно – металеве або полімерне – його додають безпосередньо в розчин. Трудомісткість роботи по укладанню фінішної стяжки при цьому знижується, ніг зростає її вартість.

    Заливку фінішної стяжки виконують із сумішей для наливних підлог, спеціальних будівельних вирівнюючих сумішей або з розчину з пластифікаторами. Наявність пластифікаторів дозволяє збільшити товщину фінішного шару до 5 см (при використанні звичайних сумішей вона не повинна перевищувати 3-3.5 см)

    Температура і вологість повітря у відремонтованому приміщенні повинні відповідати рекомендованим значенням виробниками будівельних сумішей. Важливо дочекатися повного висихання фінішного шару – і тільки потім настилати декоративне покриття. Саму систему водяного теплої підлоги можна задіяти вже і працювати в приміщенні, що обігрівається. При монтажі плінтусів і взагалі будь-яких конструкцій з довгими елементами кріплення потрібно бути обережним і не пошкодити укладені труби.

    Система водяних теплих підлог здатна прослужити дуже довго – до 50 років. Вона вимагає солідних ремонтних затрат, але звикаєш до теплої підлоги під своїми ногами дуже швидко – втім, як і до всього по-справжньому хорошого…