Сучасний будівельний ринок пропонує величезну кількість оздоблювальних матеріалів, що мають у порівнянні з традиційними зразками чимало переваг. Так пвх плитка виступає в ролі підлогового покриття все частіше, відсуваючи на другий план лінолеум, носив звання найпрактичнішою «одежинки» для підлоги не один десяток років. Що ж, у цьому немає нічого дивного, адже плитка пвх плитка, яку ще називають дизайнерським модульним покриттям — гідна альтернатива злегка набридлою класиці. Зміст
Плитка пвх для підлоги має кілька імен. Плитка полівінілхлоридна, лінолеумова, пластикова, вінілова — ось найпоширеніші позначення цього матеріалу. За великим рахунком цей продукт будіндустрії не що інше, як старий добрий лінолеум (тільки дуже якісний), розрізаний на плити.
Розмір плит може бути різним: 70х90, 30х50, 30х30, 25х25 — варіацій безліч. Деякі наївно вважають, що пвх плитка являє собою інноваційну розробку століття нинішнього. Але це не так. Просто раніше в нашій країні плитка пвх використовувалася в основному для облаштування підлог промислових підприємств, в гаражах і на складах. А ось в Європі даного підлогового покриття давно довіряють такі приміщення, як кухня або хол.
Ситуація корінним чином змінилася з появою так званої дизайнерської пвх плитки, про яку й піде мова в даній статті, яка завоювала любов споживачів завдяки різноманіттю кольорів і текстур. Хіба можна упустити можливість оформити підлогу під «натуральний камінь» або «дерево», та ще заощадити при цьому?
Високі показники вологостійкості і гігієнічність дозволяють використовувати пвх плитку у ванних кімнатах. Більше того, таке покриття запобігає виникненню плісняви та грибка, чим вигідно відрізняється від пробки, ламінату та паркету. Так що якщо ви хочете оригінально оформити приміщення з високою вологістю, то кращого варіанту не придумати.
Полівінілхлоридна плитка має масу достоїнств. Розглянемо основні з них.
І це лише частина плюсів, які отримують ті, хто вирішить зробити вибір на користь вінілового покриття. Також варто відзначити антистатичність, негорючість, стійкість до механічного впливу і перешкода ковзанню.
Плитка з полівінілхлориду може бути одне – і багатошаровою. Одношарова має однорідний склад. Малюнок такої плитки проходить через усю її товщину, а отже, навіть після багатьох років експлуатації підлога не втратить краси і яскравості. Відтіняюча палітра одношарової плитки різноманітна, чого не можна сказати про візерунку, який може бути або абстрактним, або в дрібну цятку.
Багатошарова плитка характеризується більш складною структурою. Серединний і нижній шар може складатися з різних компонентів, але обов’язково з вкрапленнями пвх, що надає покриттю твердість, еластичність, захищає від деформації.
Це важливо!
Найчастіше в якості основи виступає нетканий матеріал, наприклад, склотканина.
Поверхня нижнього шару — шорстка. Це забезпечує надійне зчеплення плитки зі стяжкою. На середній шар наноситься фотодрук, яка зверху покривається прозорим полівінілхлоридом. Чим товще шар пвх, тим витривалішими буде плитка. Іноді наявний «бутерброд» доповнюється поліуретаном, що збільшує термін «життя» і полегшує догляд за матеріалом.
Виробництво плитки супроводжується високим тиском. Це не тільки надає готової продукції додаткову міцність, але і сприяє появі текстури, що імітує природні матеріали. Що стосується товщини, то вона може варіюватися від 1,5 до 3,5 див.
Монтаж плитки особливої складності не представляє. Наявність необхідних інструментів і докладна інструкція допоможуть здійснити укладання без зайвих клопотів.
Щоб вирахувати необхідну кількість матеріалу слід виміряти приміщення і помножити отриманий результат на ширину і довжину кімнати. Далі з’ясовуємо кількість пачок. Для цього площа приміщення ділимо на площу пачки (див. інструкцію) і додаємо невелику % для підстраховки (на випадок помилок).
Перед монтажем плитку слід розкласти на підлозі у приміщенні, де будуть проводитися роботи. Час акліматизації — 24 години. Зверніть увагу на температуру — стовпчик термометра не повинен підніматися вище +20 або опускатися нижче -15 градусів. Дотримання цієї умови запобіжить усадку клею, здуття матеріалу та інші зміни.
Наступний важливий момент — визначення відносної вологості. Якщо наклеїти плитку на суху основу, то волога буде накопичуватися під нею, руйнуючи покриття. Визначити рівень вологості дозволить гігрометр. Цей показник не повинен перевищувати 3%. Якщо гігрометр відсутня, робимо наступним чином:
Перед початком робіт очистіть підлогу від пилу, фарби, жиру та інших забруднень. Поверхня повинна бути чистою і сухою. Стать не зовсім рівний? Отже, слід провести вирівнювання. Якщо підлога — бетонна, використовується рідке компенсаційна засіб, яким заповнюються всі тріщини і вибоїни.
Дерев’яна підлога необхідно оглянути на предмет наявності цвяхів, при необхідності замінити планки. Плиткова підлога також потребує вирівнювання — нанесіть вирівнюючий розчин на всю поверхню, дайте просохнути і відшліфуйте. Старий ковролін прибирають, видаляють залишки клею, обробляють підлогу грунтовкою на основі ПВА.
Плитку розкладають на підлозі від центру по 4 перпендикулярних ліній. Розділіть приміщення на 4 частини і проведіть дві перпендикулярні лінії, що перетинаються в центрі кімнати. Якщо зазор між останньою плиткою і стіною вийшов вузьким, то це слід виправити, т. к. вузькі обрізані смужки плиток виглядають не дуже красиво. Пересуньте центральні плитки на кілька сантиметрів.
Обрізати матеріал зручніше за допомогою косинця і будівельного ножа. Розміри відзначайте на лицьовій стороні — так ви точно не заплутаєтеся. Укладаючи плитку біля сантехнічного обладнання, користуйтеся картонним шаблоном.
Врахуйте, що шви плиток повинні бути невеликими і розташовуватися в перпендикулярних областях. До речі, існує простий спосіб полегшити процес нарізки. Підігрійте плитку за допомогою звичайного фена, і робота піде удвічі швидше.
Не зайвим буде переконатися в тому, що двері відкриваються легко, без зусиль. Покладіть одну плитку поруч з дверима і відкрийте її. Якщо двері стосується планки, то зніміть полотно з петель і підженете по висоті. Щоб плитка лягла ідеально рекомендується зробити пропили в дверній коробці і зняти плінтуси.
Після закінчення підготовчих робіт і вибору напрямку укладання можна приступати до головного. Укладання плитки пвх починається з центру приміщення. Безпомилково визначити його просто — слід зазначити центр кожної з 4-х стін і з допомогою маркувального шнура з’єднати точки і провести 2 лінії, що перетинаються під кутом в 90 градусів.
Монтаж починається уздовж довгої стіни або уздовж лінії світла. На зворотному боці пвх планок є напрямні стрілки. При укладанні стежте, щоб вони були спрямовані в одну сторону. Нанесіть тонкий шар клею на стяжку за допомогою зубчастого шпателя. Витрата буде залежати як від рівності підлоги, так і від ступеня його гладкості.
Це важливо!
Зменшити витрату клею допоможе обробка підстави грунтовкою глибокого проникнення.
Після того, як клей набере в’язкість (читайте про це на упаковці) починайте акуратно приклеювати плитку в точній відповідності з попередньою розкладкою. Стежте, щоб клей не потрапив сміття, інакше плитка приклеюється погано. Прокатайте по укладеній плитці валик. Це допоможе прибрати надлишки клею. Якщо клей потрапив на лицьову сторону плитки, відразу видаліть пляма вологою губкою.
Аналогічним чином укладіть весь підготовлений матеріал. Від ходьби і механічних впливів підлогу оберігають протягом 48 годин.
Оздоблювальні роботи завершені. Плитка укладена, можна милуватися плодами копіткої праці. Доглядати за таким покриттям нескладно. Для підтримки первозданної краси досить протирати підлоги мильним розчином, при виникненні плям допускається застосовувати спиртові суміші. Якщо ж під час перетягування меблів з’явилися подряпини, натріть пошкоджені області восковою мастикою і маленькі недоліки стануть зовсім не помітними.