Ні для кого не секрет, що наша країна є однією з найбільш питущих» у світі. При ясному розумінні того, що вживання міцних спиртних напоїв — заняття надзвичайно шкідливий, більшість росіян ставляться до пияцтва з невиправданою лояльністю. Саме цим, мабуть, пояснюється існування безлічі міфів, у яких схильність до надмірних узливань виглядає мало не позитивно. Варто ознайомитися з найпоширенішими з подібних помилок і переконатися в їх неспроможності.
Існує думка про те, що чоловік, що вміє «перепити» своїх товаришів по чарці, є людиною то дуже міцним, то надзвичайно мужнім. І те, і інше не має нічого спільного з дійсністю. Стійкість до дії спиртного, як правило, є ознакою другої стадії алкоголізму. Лікарі називають це толерантністю до алкоголю. Вона спостерігається не у всіх хворих, але при її наявності людині незабаром загрожує тяжке отруєння продуктами розпаду етилового спирту, що призведе, насамперед, до розвитку патологій серцево-судинної системи. Саме такі поразки є причиною близько 30% раптових смертей серед чоловіків віком до 45 років.
Почасти це вірно. Близько 20-25 г міцного алкоголю, прийняті за 15 хвилин до трапези, дійсно активізують роботу нервового центру, відповідального за появу почуття голоду. Вживання натщесерце більш значних доз не тільки марно, але й небезпечно: етиловий спирт дратівливо діє на слизову оболонку порожнього шлунка і стравоходу, чим провокує розвиток запального, а потім і виразкового процесу.
Частка істини є і в цьому твердженні. Алкоголь дійсно послаблює терапевтичний ефект більшості антибактеріальних препаратів і ускладнює процес одужання хворих, яким рекомендовано їх прийом. У свою чергу, антибіотики підсилюють дія етилового спирту на організм, так що важке сп’яніння при вживанні такого поєднання людині забезпечено. Набагато небезпечніше поєднувати прийом алкоголю з лікуванням болезаспокійливими засобами (аспірином, ібупрофеном, ацетаминофеном і т. д.), так як в цьому випадку високий ризик пошкодження слизової оболонки кишечника. У людини, не схильної до зловживання спиртним, бажання «запивати» ліки алкоголем зазвичай не виникає. У будь-якому випадку поєднувати випивку з терапією небезпечно.
Ані один із сучасних методів допомоги хворим алкоголізмом не здатний радикально перемогти недугу. Можна домогтися припинення вживання людиною спиртного (при його безпосередньому бажання і сприяння), але привести його в такий стан, коли він буде повністю незалежний від можливості прийому алкоголю, і гарантовано уберегти від зривів ще не вдавалося жодному лікареві. У цьому сенсі алкоголізм слід вважати невиліковним недугою, мають ймовірність рецидиву навіть після багаторічної розлуки.
Мінімальні дози алкоголю дійсно надають розслаблюючу дію на стінки судин. Однак артеріальний тиск в значній мірі залежить від швидкості серцебиття (вірніше, від об’єму крові, яку серце перекачує в одиницю часу), а прийом спиртного сильно збільшує цей параметр. Крім того, в склад багатьох алкогольних напоїв входять речовини, що підвищують тиск. Наприклад, пиво, виноградні вина і вермути містять тирамін, а коктейлі та лікери — кофеїн. Присутність етилового спирту тільки посилює негативний вплив цих компонентів.
Це оману засноване на тому факті, що невеликі дози спиртного дійсно викликають розслаблення і легку сонливість. Солідна порція алкоголю приводить людину в стан збудження. Він може заснути, але ритм сну при цьому буде порушений, і нормально відпочити не вдасться. З іншого боку, алкоголь діє як м’язовий релаксант, і це дуже небезпечно: люди, які засипають у стані сп’яніння, зазвичай хропуть, у них часто трапляються короткочасні зупинки дихання. При відсутності самоконтролю такі явища можуть створювати загрозу для життя.
Міцні спиртні напої не містять живильних речовин. Зате вони надзвичайно калорійні: в одному грамі горілки не менше 7 ккал. Це, по суті, швидкі вуглеводи, які не засвоюються клітинами, а відразу відкладаються про запас у вигляді підшкірного жиру. Великі дози алкоголю гнітюче діють на нервові центри, які сигналізують про настання насичення, а багато закуски, вживаються разом зі спиртним, непомірковано розпалюють апетит. В результаті питущі люди часто переїдають.
Дуже поширена помилка, нерідко стає причиною розвитку алкоголізму. Невеликі дози міцних напоїв (наприклад, коньяку) провокують викид в кров дофаміну («гормону щастя»), що викликає поліпшення настрою, відчуття бадьорості і благополуччя. Настає короткочасна ейфорія, за якої людина може сховатися від життєвих негараздів. На жаль, вирішити реальні проблеми таким способом неможливо: повторні узливання швидко виснажують запаси дофаміну в організмі, починають проявлятися негативні наслідки випивки, погіршується стан здоров’я. Крім того, люди, схильні до надмірного вживання спиртного, постійно відчувають почуття провини, пов’язане як з їх поведінкою в моменти алкогольного «затемнення», так і з невиконаними обов’язками і втраченими можливостями. Тому говорити про порятунок від стресу за допомогою алкоголю не доводиться.
Практично гіпоалергенним є тільки сам етиловий спирт. Однак до складу алкогольних напоїв (особливо низькоякісних) входить маса речовин, здатних викликати патологічний відповідь організму. В горілці містяться сивушні масла, у винах і коньяках — барвники, ароматизатори, консерванти і поліфенольні сполуки, у пиві — дріжджі і складові частини хмелю. При виникненні хворобливої реакції етиловий спирт посилює неприємні прояви алергії. Зловживання будь-яким харчовим продуктом нікого не доводить до добра. Щодо алкоголю це більш ніж вірно. Його можна приймати лише зрідка і в дуже невеликих кількостях. Не менш важливо ретельно перевіряти придбані спиртні напої, вибираючи продукцію самих надійних виробників, що мають хорошу репутацію і гарантують безпеку товару.