Зміст статті:

  • 1 Симптоматика
  • 2 Причини
  • 3 Лікування гіпертонії лікарськими засобами
  • 4 Сульфонамиды та тіазидні діуретики
  • 5 Бета-адреноблокатори
  • 6 Сартани
  • 7 Блокатори кальцієвих каналів

Сьогодні найбільш часто зустрічалася хворобою серцево-судинної системи є гіпертонія. Згідно з дослідженнями, підвищений тиск відзначається в 30% дорослих людей, причому в літньому віці від такого явища страждає не менше 50% пацієнтів.

На жаль, багато гіпертоніків відносяться до стрибків ПЕКЛО несерйозно. Однак саме серцево-судинні патології за даними ВООЗ часто стають причинами смерті.

Гіпертонія – це стабільне підвищення артеріального тиску. Серце постійно качає кров, створюючи ритмічні поштовхи, завдяки чому вона під тиском просувається по судинах. Під час поштовху серце стискається, а міокард скорочується, після чого настає момент розслаблення.

Кров’яний тиск постійно змінюється: при стисненні і поштовху воно зростає (верхнє АТ), а в процесі розслаблення міокарда – зменшується (нижнє ПЕКЛО).

Оптимальним рівнем артеріального тиску, при якому людина відчуває себе добре, а його системи та органи повноцінно функціонують, вважається показник 120/80 мм. рт. ст. Проте під впливом психічної та фізичної навантаження ці цифри можу змінюватися.

Симптоматика

На перших стадіях розвитку гіпертонічної хвороби, коли рівень АТ коливається від 140/90 до 159/99 мм рт., прояви можуть бути сильними. Іноді у хворого спостерігається слабкість і дратівливість, на що рідко хто звертається увага. При цьому може виникати головний біль, легке запаморочення при різких рухах і задишка.

На другій стадії захворювання (160/100 -179/109 мм рт. ст.) страждають нирки, серце і мозок. При цьому до стандартних симптомів додається біль у серці, підвищене сечовипускання, тахікардія та інше.

Для третьої стадії артеріальної гіпертензії (180/100 і більше) характерне порушення функцій органів мішеней, що проявляється наступним чином:

  • переміжна кульгавість;
  • порушення зорової функції;
  • поганий слух.
  • Причини

    Точні фактори, що сприяють розвитку гіпертонічної хвороби, до кінця не з’ясовані. Однак судини можуть перестати розтягуватися внаслідок таких причин:

    • постійні стреси;
    • збої у кальцієво або натриевом обміні речовин;
    • гормональні порушення, включаючи клімакс, вагітність і тривале застосування оральних контрацептивів;
    • захворювання нирок;
    • збої у функціонуванні вегетативної нервової системи;
    • ендокринні порушення.

    Виділяють ряд факторів, які також збільшують шанси розвитку артеріальної гіпертензії. До них відносять статеву приналежність, літній вік, постійні перевтоми і не дотримання режиму дня.

    До того ж проблеми з серцево-судинною системою можуть виникнути через атеросклерозу, неправильного харчування (вживання солоної, жирної їжі) і надмірної ваги. Також появи гіпертонії сприяє тютюнопаління, надмірне вживання спиртного і спадковий фактор.

    Лікування гіпертонії лікарськими засобами

    Коли показники артеріального тиску від 160/ 90 мм рт. ст., слід починати медикаментозну терапію, під час якої приймаються антигіпертензивні таблетки.

    Проте пацієнтам, які мають цукровий діабет, серцеву або ниркову недостатність ліки від підвищеного тиску потрібно приймати навіть коли цифри АТ рівні 130/85 мм рт. ст.

    Якщо гіпертензія м’яка і трохи завищені лише систолічні показники, тоді буде достатньо проведення монотерапії, коли приймається лише один препарат. Причому краще вибирати таблетки, які слід пити 1 раз на день.

    Однак найчастіше проводиться комбіноване лікування, що передбачає прийом відразу декількох засобів. Так, можна не просто скоротити лікарську дозу, але й мінімізувати побічні реакції, одночасно впливаючи на причини, що провокують збільшення кров’яного тиску.

    Сульфонамиды та тіазидні діуретики

    Сечогінні ліки і сульфонамиды, наявні в складі салуретиків, сприяють виробленню та відділення сечі. Це дозволяє усунути набряклість судин, внаслідок чого збільшується їх просвіт і формуються необхідні умови для зменшення тиску.

    До недорогих тіазидів відносять наступні таблетки:

  • Циклометиазид;
  • Гіпотіазид (100-120 руб.);
  • Гідрохлортіазид (40-60 руб.).
  • Такі ліки не дозволяють іонів натрію та хлору в канальцях нирок всмоктатися назад, тому ці мікроелементи виводяться, забираючи з собою зайву рідину. Варто помітити, що на нормальний АТ тіазидні діуретики не впливають.

    Гіпотіазид починає діяти через 1.5 – 2.5 години після застосування. Тривалість ефекту – від 6 до 12 годин. Середня доза препарату, якщо він приймається один, становить 25-50 мг, а у поєднанні з іншими засобами – 12.5 – 25 мг.

    Сечогінні таблетки не можна приймати у таких випадках:

    • печінкова та ниркова недостатність;
    • анурія;
    • електролітні порушення;
    • хвороба Аддісона;
    • некомпенсований цукровий діабет та інше.

    Крім того, після прийому тіазидних діуретиків можуть розвинутися різні побічні реакції: спрага, інтерстиціальний нефрит, головний біль, судоми м’язів, порушення роботи нирок і сплутаність свідомості. Також возникникает сухість у роті, аритмія, шкірні реакції, ортостатична гіпотензія, пурпура та багато іншого.

    До недорогим сульфонамідів відносяться наступні ліки:

  • Индал (100 р.);
  • Тенорик (120-170 р.);
  • Акрипамид (40 р.);
  • Індапамід (120 р.).
  • Такі таблетки призначають при важкої гіпертонії, коли рівень тиску сильно підвищений. Найчастіше сульфонамиды застосовують разом з препаратами іншої групи.

    Індапамід не впливає на концентрацію глюкози в крові, тому він є оптимальним вибором при цукровому діабеті. А Хлорталідон істотно зменшує ймовірність розвитку серцево-судинних ускладнень. Він не накопичується в організмі і виводиться печінкою і нирками.

    Індапамід приймають 1 раз на день по 2.5 мг. Його дія триває 24 години. Стан хворого поліпшується вже після 7 днів прийому.

    Однак такі таблетки не можна приймати при непереносимості лактози, тяжких формах ниркової і печінкової недостатності і так далі.

    До побічних ефектів належать:

    • нудота;
    • синусит;
    • алергічні реакції;
    • різке зниження артеріального тиску;
    • сонливість;
    • депресія;
    • потемніння в очах;
    • розлад стільця;
    • біль в шлунку та інше.

    Бета-адреноблокатори

    Такі таблетки можуть застосовуватися для монотерапії або з іншими засобами. Вони істотно зменшують ризик появи серцево-судинних патологій.

    В основному бета-адреноблокатори призначають для лікування резистентної гіпертонії, стенокардії, серцевої недостатності і перенесеному інфаркті міокарда.

    Принцип дії засобів з цієї групи ґрунтується на уповільненні секреції ангіотензину 2 реніну і блокаді судинних бета-рецепторів.

    Ізольована терапія такими препаратами може тривати від 2 до 4 тижнів, після цього їх прийом поєднують з антагоністами кальцію та діуретиками. Існує 2 види бета-блокаторів:

  • Неселективні: Надолол, Карведилол, Окспренолол, Пропранолол, Соталол.
  • Селективні: Бетаксолол, Атенолол, Небіволол, Метопролол, Целипролол,
  • При тривалій терапії краще вибирати Бетаксолол, Метопролол, Небіволол м Карведилол. Ці ліки зменшують ймовірність смертності від гіпертонії.

    Варто замінити, що Локрен (Бетаксолол) часто застосовують для лікування артеріальної гіпертензії у жінок під час клімаксу.

    Щодо Карведилолу (90-300 р.) і його аналогів (Рекардиум, Атрам, Карвидил та інше), то він приймається один раз на добу по 25-50 мг. Однак такий препарат буде недоречний при захворюваннях нирок, блокадах серця, обструктивному бронхіті, серцевої недостатності, бронхіальній астмі. Обережно засіб слід приймати при тиреотоксикозі, цукровому діабеті, депресії, псоріазі і ниркової недостатності.

    Під час прийому Карведилолу можуть виникнути такі побічні ефекти, як грипоподібний синдром, різке зменшення тиску, чхання, запаморочення, бронхоспазм, втрата свідомості, задишка. Також може з’явитися головний біль, закладеність носа, блювота, алергічні реакції, брадикардія і порушення стільця.

    Крім того, від підвищеного тиску часто призначають Бісопролол (30-230 р.) і його аналоги:

    • Арител (90-180 р.);
    • Конкор (180-330 р.);
    • Бипрол (80-160 р.);
    • Биосогамма (120-220 р.) та інше.

    Такі ліки від гіпертонії приймають зранку один раз на добу по 5-10 мг при помірній гіпертензії і по 2.5 мг при м’якій формі захворювання. Бісопролол скасовується поступово (протягом 2 тижнів повільно зменшується дозування), адже при різкому припиненні лікування артеріальний тиск може бути нестабільним.

    Таблетки мають такі ж побічні ефекти і протипоказання, як і у Карведилолу.

    Інгібітори АПФ

    Ці засоби блокують фермент, що перетворює ренін в ангіотензин, внаслідок чого відбувається звуження судин. Вони перешкоджають потовщення міокарда, швидко відновлюючи його в разі гіпертрофії, зменшуючи приплив крові до серця.

    Інгібітори АПФ з сульфгідрильної групою: Зокардис/Зофеноприл (160-350 р.), Капотен/Каптоприл (близька 130-260 р.) та інше.

    Каптоприл Таблетки застосовують при гіпертонічних кризах, в дозі 10 мг. Для тривалої терапії літніх пацієнтів з атеросклерозом судин мозку цей препарат використовувати не бажано, так як він може призвести до втрати свідомості і гіпотонії.

    Протипоказання, що забороняють прийом Каптоприлу – це аутоімунні хвороби, набряк Квінке, літній вік, ІХС, вік до 18 років та ішемія головного мозку. Також препарат заборонений після пересадки нирки, при недостатньому відтік крові з ЛШ, і цукровому діабеті.

    Застосовувати засіб потрібно за 60 хвилин до їди двічі на день. Мінімальна доза – 12.5 мг.

    При лікуванні Каптоприлом та його аналогами можуть виникнути такі побічні реакції, як гіпоглікемія при цукровому діабеті, збій в роботі нирок, набряк легенів, сонливість, сухий кашель і запаморочення. Ще відзначається бронхоспазм, погіршення зорових функцій, анемія, порушення стільця, тахікардія, периферичні набряки і зниження тиску.

    Інгібітори АПФ з карбоксильної групою – це:

  • Налаприл (Рениприл – 60 р., Берлиприл – до 160 р., Ренитек – до 130 р., Еналаприл – до 80 р., Едіт – до 100 р., Енам – до 60 р., Енап – до 150 р.).
  • Цилазоприл, Квиноприл.
  • Лізиноприл (Лизорил – 90 р., Лізиноприл тева – до 180 р., Лізиноприл – до 40 р.).
  • Периндоприл.
  • Еналаприл знижує ризик смертності від серцево-судинних патологій. Його найбільш поширеним побічним ефектом є сухий кашель.

    Такі ліки, як інгібітори АПФ з карбоксильної групою не можна вживати після трансплантації нирки, при гіперчутливості, аутоімунні порушення, цукровому діабеті. Ще ці засоби протипоказані при нирковій і печінковій недостатності, ІХС, в літньому і молодому віці (до 18 років).

    Початкова доза препарату – 5 мг один раз в день. При відсутності належного лікувального ефекту через 14 днів дозування збільшується до 10 мг. Якщо АТ підвищений не сильно, тоді добова доза становить від 10 до 40 мг.

    При лікуванні Еналаприлом можуть розвинутися такі побічні реакції, як кропив’янка, різке зниження артеріального тиску, жовтяниця, стенокардія, панкреатит, тромбоемболія легеневої артерії та диспепсія. Також може з’явитися аритмія, бронхоспазм, головний біль, задишка, депресія, сухий кашель, слабкість, нервозність, шум у вухах та інше.

    Сартани

    Блокатори рецепторів ангіотензину II – це ліки нового покоління, ефективно знижують показники тиску протягом доби. БРА приймають один раз на початку або в кінці дня. Але деякі талетки можуть діяти до 48 годин, наприклад, Кандесартан.

    Сартани знижують тиск поступово, не викликаючи сухий кашель і синдром відміни. Стійкий ефект спостерігається через 1-1.5 місяця з моменту лікування.

    Такі засоби дієві при нирковій гіпертензії, так як вони усувають спазм судин. БРА часто застосовують у складі комбінованої терапії при резистентній гіпертонії.

    Сьогодні популярними сартанами є:

    • Лозартан (Вазотенз 90 р., Презартан 140 р., Лозартан Тева – від 170 р., Лозарел 200 р.);
    • Телмисартан;
    • Валсартан;
    • Кандесартан;
    • Эпросартан.

    Таблетки Лозартан краще приймати, починаючи з дози 100 мг, тому що 50 мг не матимуть тривалий гіпотензивний ефект. Такі ліки приймають один раз на день. Можливі побічні ефекти: подагра, лихоманка, головний біль, запаморочення, набряк Квінке, мігрень, гіпергідроз, випадання волосся, розлад пам’яті.

    Крім того, відзначається анемія, аритмія, кашель, бронхіт, біль у спині, грудній клітці та інше.

    Блокатори кальцієвих каналів

    БКК поділяються на такі групи:

  • бензодіазепіни (Дилтіазем);
  • дигідропіридини (Ніфедипін, Амлодипін);
  • фенілалкіламіну (Верапаміл).
  • Примітно, що блокатори кальцієвих каналів покращують переносимість фізичного навантаження. Використовуються в поєднанні разом з інгібіторами АПФ, що дозволяє не приймати діуретики. Часто такі ліки призначають від високого тиску у літніх гіпертоніків, які страждають від стенокардії, з порушенням серцевого ритму або церебральним атеросклерозом.

    Поширені блокатори кальцієвих каналів:

    • Дилтіазем (Кардил – від 140 р., Дилтіазем – від 100 р.);
    • Амлодипін (Амлотоп – 120 р., Амлодипін – від 40 р.);
    • Верапаміл – 50 р.;
    • Ніфедипін (Кальцигард 70 – 160 р., Кордафлекс – від 100 р., Фенігідін 30 р., Коринфар 100-160 р.).

    Також від підвищеного тиску можуть застосовуватися гіпотензивні ліки центральної дії – Моксонідин і Клофелін. Однак останній препарат вже не використовується при лікуванні гіпертонії. Відео до цієї статті загострить увагу на ефективному препараті від гіпертонії.