Зміст статті:
- 1 Показання та протипоказання до застосування препарату
- 2 Фармакокінетика
- 3 Дозування передозування і
- 4 Лікарська взаємодія
- 5 Побічні дії
- 6 Аналоги
- 7 Особливі вказівки
Диувер і його аналоги (Тригрим, Фуросемід, Торасемид) випускаються вигляді білих круглих таблеток (10 шт. блістери 2/6 – картонна упаковка).
В одній таблетці міститься торасемид (5 мг) і допоміжні компоненти:
Показання та протипоказання до застосування препарату
Інструкція говорить, що Диувер, як і його аналоги (Фуросемід, Торасемид), застосовують при набряковому синдромі різного генезу, включаючи хвороби легенів, печінки, нирок та серцеву недостатність.
Також ліки призначається при артеріальній гіпертензії.
У препарату є безліч протипоказань:
- гіпонатріємія та гіпокаліємія;
- підвищена чутливість до активного компонента;
- глікозидна інтоксикація;
- ниркова недостатність, що супроводжується анурією;
- печінкова кома і прекома;
- гіповолемія та дегідратація;
- гострий гломерулонефрит;
- порушення сечовипускання;
- період лактації;
- вік до 18 років;
- гіперурикемія.
Крім того, використання препарату протипоказано при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії і алергічної реакції на сульфонамиды. Також засіб не можна застосовувати при непереносимості лактози, глюкозо-галактозної мальабсорбации, дефіциті лактази і підвищеному венозному тиску.
З обережністю Диувер потрібно застосовувати при цукровому діабеті, артеріальній гіпотензії, анемії, стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій та анемії.
Більш того, ліки небажано пити при подагрі, гострому інфаркті міокарда, звуження сечовипускального каналу і так далі.
Фармакокінетика
Після перорального прийому засіб швидко і майже повністю абсорбується з ШКТ. Його біодоступність – приблизно 80% з несуттєвими індивідуальними відхиленнями.
Препарат метаболізується в печінці, причому в процесі беруть участь ізоферменти системи цитохрому Р450. Внаслідок окислювальних реакцій, кільцевого гідроксилювання формується три метаболіти – М1; М3; М5. Їх зв’язування з білками плазми – 86%, 95% і 97%.
Приблизно 80% діючої речовини виводиться нирками: у вигляді неактивних метаболітів – М5 – 41%, М3 – 3%, М1 – 12%, у незміненому вигляді – 24%.
Дозування передозування і
Інструкція по застосуванню свідчить, що препарат слід пити 1 раз на день зранку після їжі. Мінімальна доза становить 5 мг на добу.
У разі потреби дозування збільшується до 20-40 мг або 200 мг на добу. Диувер і його аналоги (Торасемид, Фуросемід) приймають тривалий час або до усунення набряклості.
При підвищеному тиску початкова доза – 2.5 мг (0.5 однієї таблетки) один раз на день. У разі потреби дозу збільшують до 5 мг.
При передозуванні виникає така симптоматика:
У разі передозування спочатку потрібно викликати блювоту, потім зробити промивання шлунка і випити сорбент.
Необхідне зменшення дозування або відміна препарату, відновлення кислотно-лужного балансу і заповнення показників електролітного балансу і ОЦК. Також проводиться симптоматичне лікування. Гемодіаліз у такому випадку неефективний.
Лікарська взаємодія
Торасемид збільшує ймовірність появи і концентрацію нефро-і ототоксичної ефекту амфотерицину В, цефалоспоринів, аміноглікозидів, цисплатину, етакринової кислоти, хлорамфеніколу.
Диувер підвищує ефективність Теофіліну та Діазоксиду і знижує дія Алопуринолу та гіпоглікемічних засобів.
Концентрація препарату в крові збільшується, якщо брати його разом із коштами з канальцевої секрецій. Торасемид і пресорні аміни у разі одночасного прийому знижують ефективність один одного.
Також інструкція щодо застосування препарату свідчить, що якщо використовувати сечогінний засіб Диувер або Фуросемід з амфотерицином В і ГКС, то збільшується ймовірність появи гіпокаліємії, із серцевими глікозидами. На цьому тлі зростає ризик виникнення глікозидній інтоксикації через гіпокаліємії та подовження Т 1/2.
Торасемид зменшує нирковий кліренс препаратів літію, в наслідок чого з’являється інтоксикація.
Сукральфат та НПЗЗ зменшує сечогінну дію через порушення активності рівнина в крові, інгібування синтезу простагландину і виведення альдостерону.
Диувер збільшує нервово-м’язову блокаду деполяризуючих міорелаксантів, гіпотензивний ефект антигипертонического препарату і пригнічує ефект недеполяризуючих міорелаксантів.
При спільному прийомі саліцилатів (більша доза) на тлі лікування Диувером зростає ймовірність виникнення їх токсичності внаслідок конкурентного виведення нирками.
Спільне використання препарату з антагоністами рецепторів ангіотензину 2 або інгібіторами АПФ призводить до різкого зниження тиску. Щоб уникнути цього, дозу препарату слід знизити або на час відмінити прийом.
Крім того, інструкція говорить, що якщо приймати Диувер і його аналоги (Фуросемід, Тригрим) разом з Метотрексатом або Пробенецидом, то його ефективність знизиться. До того ж Торасемид зменшує ниркову елімінацію цих коштів.
При сумісному прийомі з Циклоспорином зростає ймовірність появи подагричного артриту, з-за того, що Циклоспорин сприяє порушення ниркової екскреції уратів, внаслідок чого Торасемид викликає гіперурикемію.
Також інструкція по застосуванню повідомляє, що у пацієнтів, схильних до нефропатії при пероральному прийомі препарату, що супроводжується введенням рентгеноконтрастних засобів, може статися порушення функціонування нирок.
Побічні дії
Диувер слід приймати дуже обережно, так як він володіє безліччю побічних дій:
- блювота, нудота, діарея;
- головний біль;
- гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, гіпомагніємія;
- лихоманка;
- ортостатична гіпотензія;
- шкірний свербіж;
- гостра затримка сечі;
- м’язова слабкість, судоми;
- агранулоцитоз;
- сплутаність свідомості;
- високий рівень сечовини і креатиніну в крові;
- багатоформна еритема;
- аритмія і багато іншого.
Аналоги
Сечогінний засіб має масу аналогів. Найпоширенішими є:
Торасемид призначається при артеріальній гіпертензії (таблетки 2.5/5 мг). При серцевій недостатності дозування становить від 5 до 20 мг.
При нирковій недостатності, набряках і залишковому діурезі (200 мл на добу) дозування засоби – від 50 до 200 мг. Ціна таблеток різниться – від 107 до 450 рублів.
Фуросемід призначається при серцевої або ниркової (нефротичний синдром) недостатності внаслідок чого розвивається набряк. Також засіб показано для лікування хвороб печінки, що супроводжуються підвищеним тиском.
У разі потреби Фуросемід приймають разом з антагоністом альдостерону. Вартість препарату – від 15 до 62 рублів.
Тригрим приймають при есенціальній артеріальній гіпертензії. Також засіб показано у разі набряків, що виникають на тлі серцевої недостатності. Ціна – від 213 до 500 рублів.
Трифас 200 застосовується, при сильному порушення в роботі нирок. Також він необхідний для збереження залишкового діурезу в умовах гемодіалізу, у разі набряків або випотів та артеріальної гіпертензії. Ціна – 107 рублів і вище.
Торикард призначається при лікуванні есенціальної гіпертензії. Препарат часто застосовують комплексно з іншими антигипертоническими ліками. Також Торикард ефективно усуває набряки, з’являються на тлі серцевої недостатності, хвороб печінки або нирок.
Ториксал використовують для усунення набряків, що виникають із-за серцевої недостатності. Крім того, його застосовують при лікуванні есенціальної гіпертензії часто в комплексі з іншими антигіпертензивними препаратами.
Особливі вказівки
Інструкція по застосуванню свідчить, що сечогінну дію після прийому Диувера зберігається близько 18 годин. Це дозволяє полегшити переносимість лікування через відсутність частого сечовипускання в перший час після перорального прийому, що заважає вести звичний спосіб життя.
Пацієнти, які чутливі до похідних сульфонілсечовини та сульфаніламідів дуже чутливі до Торасемиду.
Тим, хто регулярно приймає високі дози Диувера для попередження появи гіпокаліємії, гіпонатріємії та метаболічного алкалозу, слід дотримуватися дієти, що включає достатнє споживання солі. При цьому потрібно приймати препарати калію.
При нирковій недостатності краще не пити таблетки Диувер, так як велика ймовірність порушення водно-електролітного балансу. Так, в процесі терапії потрібно стежити за концентрацією електролітів, кислотно-основним станом, рівнем сечової кислоти, залишкового азоту, креатиніну. У разі потреби необхідно провести коригування лікування.
Якщо після прима діуретика виникає або посилюється олігурія і азотемія на тлі прогресуючих захворювань нирок, тоді краще припинити лікування.
Дозування Диувера у хворих з асцитом, що виникає при цирозі печінки, коригується в стаціонарних умовах, так як розлад водно-електролітного балансу призводить до ниркової комі в наслідок чого слід постійно контролювати електроліти плазми крові.
При наявності цукрового діабету або у випадку низької толерантності до глюкози потрібно постійно стежити за вмістом цукру в сечі і крові.
Пацієнтам, що знаходяться в несвідомому стані, з звуженням сечоводів і гіперплазією передміхурової залози треба контролювати діурез, так як може виникнути гостра затримка сечі.
Під час лікування краще не керувати транспортним засобом і не займатися іншими потенційно не безпечними видами діяльності, що потребує високої концентрації уваги і швидкої реакції.
Інструкція по застосуванню Диувера свідчить, що він протипоказаний при печінковій комі та ниркової недостатності, що супроводжується прогресуючою азотемією. Для літніх пацієнтів немає потреби підбирати дозу.
Ціна – від 370 до 1320 рублів.
Диувер можна зберігати при температурі не більше 30 градусів. Максимальний термін придатності – 3 роки. Докладно про різних диуретиках розповість фахівець у відео в цій статті.
