Зміст статті:

  • Що таке фармакокінетика?
  • Дозування лікарських засобів.

Що таке фармакокінетика?

Фармакокінетика досліджує процеси всмоктування, розподілу, метаболізму і виведення лікарських засобів.

Всмоктування. На всмоктування ліків у ТРАВНОМУ впливає шлункова секреція соляної кислоти, секреція жовчі, час спорожнення шлунка, рухливість кишечника, мікробна флора. Всі ці показники знижені у новонароджених, а також всі вони можуть бути знижені або підвищені у хворої дитини будь-якого віку. Знижена кислотність шлункового соку збільшує біодоступність ліків, руйнуються соляною кислотою (наприклад, пеніцилін), і знижує біодоступність препаратів, які є слабкими кислотами (наприклад, фенобарбітал). Знижена секреція жовчі знижує біодоступність ліпофільних ліків (наприклад, діазепам). Зниження моторики шлунка і кишківника збільшує час, необхідний для досягнення терапевтичної концентрації препарату в крові при пероральному застосуванні ліків у дітей молодше 3 місяців. У дітей перших місяців життя в кишечнику присутні ферменти, що беруть участь у метаболізмі ліків, що також є причиною зниження всмоктування препаратів.

При парентеральному введенні лікарських засобів вони всмоктуються по-різному, що обумовлено відмінностями в їх хімічних характеристиках, особливостями всмоктування залежно від місця введення (внутрішньом’язово або підшкірно), відмінностями в м’язовій масі у різних дітей, а також деякими патологічними станами (наприклад, порушення мікроциркуляції). Як правило, у дітей намагаються уникати внутрішньом’язових ін’єкцій, що пов’язано з хворобливістю такого шляху введення і можливістю пошкодження тканин, однак якщо це необхідно, краще використовувати водорозчинні препарати, так як вони не преципітують в місці ін’єкції.

Всмоктування через шкіру може бути підвищено у новонароджених і дітей перших місяців життя, так як роговий шар шкіри у них тонкий, а співвідношення поверхні тіла та ваги у них значно більше, ніж у старших дітей і дорослих. Порушення цілісності шкірних покривів (наприклад, садна, екзема, опіки) збільшує всмоктування препаратів через шкіру у дітей будь-якого віку.

Як правило, ректальний шлях введення ліків слід використовувати лише у випадку екстрених ситуацій, коли немає можливості вводити препарат внутрішньовенно (наприклад, введення діазепаму per rectum при епілептичному статусі). Місце розташування препарату в прямій кишці може впливати на його всмоктування, що пов’язано з особливістю венозної системи. Також у дітей перших місяців життя може бути неутримання препарату.

Всмоктування ліків у легенях (наприклад, бета-агоністи при астмі, сурфактант при хворобі гіалінових мембран) у меншій мірі залежить від фізіологічних параметрів, і більшою — від техніки введення препарату.

Розподіл. Об’єм розподілу ліків у дітей змінюється з віком через зміни в складі тіла (особливо екстрацелюлярного і загального водного простору тіла) і зв’язування з білками плазми.

Дітям раннього віку потрібні більш високі дози (на кілограм маси тіла) водорозчинних ліків, оскільки вода становить більший відсоток їх маси тіла (див. рис. 270-1). І навпаки, щоб уникнути токсичних ефектів, з віком дитині потрібні більш низькі дози ліків, що пов’язано зі зниженням відсотка води в складі тіла.

Багато ліків зв’язуються з білками (альбумін, альфа-кислий глікопротеїн, ліпопротеїни); зв’язування з білками обмежує розподіл.

Мінеральні речовини гибирована (збільшується концентрація препарату і його ефект) шляхом спільного призначення ліків. Нирки, легені та шкіра також відіграють роль в метаболізмі деяких ліків, так само як і кишкові ферменти, метаболизирующие лікарські препарати, у новонароджених. II фаза метаболізму значно варіює залежно від субстрату. Дозрівання ферментів, відповідальних за кон’югацію білірубіну і ацетамінофену, відбувається пізніше; ферменти, відповідальні за кон’югацію морфіну, повністю зрілі навіть у недоношених новонароджених.

Метаболіти ліків виводяться в першу чергу печінкою чи нирками. Виведення через нирки залежить від зв’язування з білками плазми, ниркового кровотоку, клубочкової фільтрації (СКФ) та канальцевої секреції, всі ці показники знижені протягом перших двох років життя. Нирковий хвилинний об’єм плазми низький при народженні (12 мл/хв) і досягає дорослого рівня (140 мл/ хв) до одного року. Точно так само СКФ становить від 2 до 4 мл/хв при народженні, до 2-3-го дня збільшується до рівня від 8 до 20 мл/хв і досягає дорослого рівня (120 мл/хв) до 3-5-го місяця життя.

Дозування лікарських засобів.

У зв’язку з вищевказаними чинниками дозування лікарських засобів у дітей молодше 12 років завжди залежить від віку, маси тіла або того й іншого разом. Такий підхід практичний, проте не ідеальний, навіть у однорідної за віком і вагою популяції потреба в лікарському препараті може розрізнятися у зв’язку з відмінностями у дозріванні всмоктування, метаболізму та виведення. Таким чином, при практичному застосуванні слід вибирати дозу препарату з урахуванням його концентрації в плазмі крові. На жаль, для більшості препаратів це нездійсненно.