Зміст статті:
- 1 Ібупрофен – склад і дія
- 2 Інструкція по застосуванню препарату
- 3 Показання та протипоказання до застосування
- 4 Ібупрофен при підвищеному тиску
Ібупрофен відноситься до групи нестероїдних протизапальних препаратів, часто його використовують як ефективний засіб проти сильного головного болю і спека, не замислюючись про те, яку дію він може надати в поєднанні з іншими препаратами.
Пацієнтам, які страждають на гіпертонічну хворобу, слід бути особливо обережними.
Відомо, що нестероїдні протизапальні препарати при взаємодії з гіпотензивними лікарськими засобами, які приймають регулярно при підвищеному тиску, можуть впливати на їх дію.
Тому перш ніж купувати знеболювальну та жарознижувальну ліки, слід точно знати, підвищує або знижує воно тиск і які побічні явища можуть виникнути.
Ібупрофен – склад і дія
Перш ніж приймати Аспірин від головного болю або температури при підвищеному тиску, слід ознайомитися з його складом, механізмом дії на організм і впливом на серце та судини, так як більша частина нестероїдних протизапальних препаратів мають ряд побічних ефектів і протипоказань.
Отже, це нестероїдний протизапальний препарат, який є похідними пропіонової кислоти. Має три основні напрямки по своїй дії:
- Знеболювальне;
- Жарознижувальний;
- Протизапальна.
Дія Ібупрофену не селективне, він блокує циклоксигеназу 1 2 і тим самим знижує вироблення простагландинів – речовин, що викликають запальний процес в організмі. Це лікарський засіб зменшує проникність судин і пригнічує постачання енергією запального процесу.
Цим пояснюється ефективність Ібупрофену при запаленнях різної природи, що супроводжуються больовими відчуттями і гарячковим станом. Найчастіше використовується ревматоїдному артриті, як швидкодіючий знеболювальний засіб, що усуває також ранкову скутість, припухлість.
Ліки впливає на терморегулюючі рецептори в проміжному мозку і таким чином знижує температуру тіла. Здатний блокувати тромбоцитарную агрегацію, скорочує маткові скорочення і внутрішньоматкове тиск при первинній дисменореї.
Препарат швидко всмоктується слизовою при попаданні в травний тракт. Максимальна концентрація в крові настає через 1 годину, якщо таблетка була прийнята разом з їжею – через 1,5-2,5 години. Ефективність Ібупрофену триває до восьми годин після одноразового прийому.
З білками плазми препарат зв’язується на 90%, але при цьому, проникаючи в суглоби, затримується в них довше, ніж у крові.
Після всмоктування біотрансформується в три метаболіти, які виводяться через нирки. У незміненому вигляді нирки виводять не більше 1% речовини. Період напіввиведення Ібупрофену з плазми становить від 2 до 2,5 годин.
Інструкція по застосуванню препарату
Практикується пероральне, зовнішнє, внутрішньовенне і ректальне застосування Ібупрофену. Перорально дорослим ліки призначають від 1200 мг до 2400 мг на добу, розбиті на 3-4 прийоми. Зовнішньо використовуються мазі або гелі, їх наносять 2-3 рази на день на уражені ділянки. Ректально дозування розраховується в залежності від ваги і віку пацієнта.
Якщо час прийому препарату було пропущено, не слід подвоювати дозування, потрібно просто прийняти таблетку, як тільки про це згадає пацієнт пацієнт або лікар.
Рекомендується максимально зменшити дозування і тривалість курсу лікування, щоб уникнути негативного впливу Ібупрофену на нирки і печінку.
Якщо ж є потреба в тривалій терапії, то необхідно постійно контролювати функції цих органів і картину периферичної крові. Засіб з обережністю призначають літнім пацієнтам і пацієнтам, страждаючим гастритом, виразковою хворобою шлунка або кишечника.
При використанні лікарського засобу для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією або серцевою недостатністю слід постійно контролювати масу тіла, артеріальний тиск і діурез. Можливі порушення зору – у цьому випадку слід відмінити прийом препарату.
Не можна поєднувати лікування Ібупрофеном з прийомом алкоголю, при використанні мазі або гелю слід уникати потрапляння на слизові оболонки очей, рота, носа, не наносити на відкриті рани та пошкоджені шкірні покриви.
Показання та протипоказання до застосування
Цей препарат може застосовуватися для лікування різних захворювань внутрішньо або зовнішньо. Внутрішньо призначають при:
Зовнішньо цей лікарський препарат використовується переважно при захворюваннях опорно-рухового апарату, розтягуванні м’язів або зв’язок і інших травмах. Може також використовуватися у формі ректальних свічок для зниження больового синдрому і температури, у деяких випадках призначається внутрішньовенно.
Протипоказання до використання Ібупрофену наступні:
- Індивідуальна гіперчутливість до активної речовини;
- Загострення виразки шлунка, пептидного виразки, хвороби Крона, виразкового коліту;
- «Аспіринова» бронхіальна астма;
- Алергічні прояви після прийому інших лікарських засобів з групи нестероїдних протизапальних або саліцилатів;
- Гемофілія, геморагічний діатез;
- Захворювання зорового нерва, скотома, амбліопія, порушення колірного зору;
- Лейкопенія, тромбоцитопенія;
- Вроджена гіпокаліємія;
- Гостра ниркова або печінкова недостатність;
- Виражена серцева недостатність;
- Мокнуча екзема, дерматити, відкриті рани гнійні при використанні зовнішньо.
З обережністю і лише в крайніх випадках це засіб призначається при артеріальній гіпертензії, виразкової хвороби органів травного тракту в анамнезі, патології вестибулярного апарату, зниження слуху, пацієнтам похилого віку.
Таким чином, гіпертонічна хвороба не є прямим протипоказанням до використання Ібупрофену. Але, тим не менш, з-за деяких властивостей цього препарату лікарі намагаються якомога рідше застосовувати його в терапії пацієнтів з хронічно підвищеним артеріальним тиском. Чому, які на це є підстави?
Ібупрофен при підвищеному тиску
Вище вже було сказано, що одним з побічних ефектів Ібупрофену є підвищення артеріального тиску. Це не обов’язкове явище – тиск може залишитися в нормі. Але в ряді випадків Ібупрофен дійсно підвищує артеріальний тиск у гіпертоніків, особливо якщо вони проходять терапію інгібіторами АПФ. Тому його призначають з великою обережністю.
В принципі, міркувати, підвищує або Ібупрофен знижує артеріальний тиск, безглуздо, він не застосовується як лікарський препарат при гіпотонії, ні при гіпертонії. Але якщо гіпертонік приймає регулярно певні ліки для підтримки артеріального тиску, Ібупрофен здатний знижувати їх дію.
І тоді, звичайно, артеріальний тиск може підскочити. Але не тому, що подіяли активні речовини Ібупрофену, а тому не подіяли активні речовини гіпотензивного лікарського засобу Ібупрофен придушив їх ефективність. Цікавий експеримент з цього питання був проведений дослідниками США.
Протягом чотирьох тижнів 385 пацієнтів, які страждають на гіпертонічну хворобу в тій чи іншій мірі, приймали нестероїдні протизапальні препарати:
- Ібупрофен;
- Набуметон;
- Целекоксиб.
При цьому артеріальний тиск контролювалося у досліджуваних з допомогою інгібіторів АПФ, а дози протизапальних засобів були максимальними, необхідними для отримання терапевтичного ефекту при ревматоїдному артриті або інших запальних процесах в організмі.
Результат виявився досить несподіваним. Артеріальний тиск підвищився у 16% пацієнтів, що приймали Ібупрофен, у 5% пацієнтів, що приймали Набуметон, і у трохи більше 3% пацієнтів, що приймали Целекоксиб. При цьому після чотиритижневого прийому Ібупрофену за середніми показниками систолічний артеріальний тиск підвищився на 6,5 мм. рт.ст., а діастолічний – на 3,5 мм. рт.ст.
Після прийому Набуметона показники підвищувалися відповідно на 3,8 мм. рт.ст. і 1,3 мм. рт.ст., а після прийому Целекоксибу – на 3,0 мм. рт.ст. і 1,4 мм. рт.ст., що статистичної значущості не має.
Американські медики вважають, що багато що залежить від індивідуальної чутливості пацієнта до Ибупрофену. Але, в будь-якому випадку, якщо при артеріальній гіпертензії виникає необхідність у прийомі нестероїдних протизапальних засобів, то краще зупинити вибір на Целекоксибе, або хоча б Набуметоне.
Є і ще один небажаний побічний ефект, який може бути небезпечний при артеріальній гіпертензії. Ібупрофен досить агресивно впливає на печінку, збільшуючи токсичне навантаження на цей орган. Якщо гіпертонічна хвороба у пацієнта супроводжується печінковою недостатністю, і він прийме додатково цей препарат, дуже високий ризик розвитку портальної гіпертензії.
А ось при такому явищі, як постпрандиальная гіпотензія, або зниження тиску після прийому їжі, Ібупрофен іноді застосовують як засіб, що підвищує тиск. Але приймати його в цих цілях можна тільки за призначенням лікаря, хоча в аптеках цей препарат продається без рецепта і його можна знайти майже в кожній домашній аптечці теж.
Але при цьому гіпотоніки повинні розуміти – ці таблетки не призначені для лікування зниженого тиску. Вони можуть застосовуватися одноразово, якщо іншої альтернативи немає, але не регулярно. Для лікування хронічної артеріальної гіпотензії існують інші лікарські засоби, які призначаються лікарем і продаються за рецептом.
Резюме: з усіх численних нестероїдних засобів протизапальної дії Ібупрофен відноситься до найбільш небезпечним при артеріальній гіпертензії, так як у багатьох випадках він здатен підвищити тиск. Ризик збільшується, якщо пацієнт приймає інгібітори АПФ. Крім того, цей препарат значно збільшує навантаження на печінку, що може призвести до додаткових ускладнень. Про те, що ще потрібно знати про Ибупрофене, розповість фахівець у відео в цій статті.
