Зміст статті:

  • 1 Гіпертонічна хвороба – визначення й опис
  • 2 Патогенез гіпертонічної хвороби
  • 3 Класифікація гіпертонічної хвороби на стадії
  • 4 Класифікація артеріальної гіпертензії за ступенем
  • 5 Стратифікація ризику при артеріальній гіпертензії
  • 6 Ускладнення та ризики гіпертонічної хвороби

Гіпертонічна хвороба – це патологія серцево-судинної системи, при якій відзначається стійке підвищений артеріальний тиск, що веде до порушень функцій відповідних органів-мішеней: серця, легенів, головного мозку, нервової системи, нирок.

Розвивається гіпертонічна хвороба (ГБ) або артеріальна гіпертензія в результаті збою в роботі вищих центрів, що регулюють функції судинної системи, нейрогуморальний та нирковий механізми.

Основні клінічні ознаки ГБ:

  • Запаморочення, дзвін і шум у вухах;
  • Головні болі;
  • Задишка, стан задухи;
  • Потемніння і «зірочки» перед очима;
  • Хворобливі відчуття в грудях, в області серця.

Виділяють різні стадії гіпертонії. Визначення ступеня гіпертонічної хвороби здійснюється з використанням таких методик і досліджень:

  • Біохімічний аналіз крові та аналіз сечі.
  • УЗДГ артерій нирок і шиї.
  • Електрокардіограма серця.
  • Ехокг .
  • Моніторинг артеріального тиску.

    • Враховуючи фактори ризику і ступінь ураження органів-мішеней, ставиться діагноз і призначається лікування з використанням медикаментозних засобів та інших методик.

    Гіпертонічна хвороба – визначення й опис

    Основні клінічні ознаки ГБ – це різкі і стійкі скачки артеріального тиску, при цьому артеріальний тиск стабільно висока, навіть якщо фізичні навантаження відсутні і емоційний стан пацієнта в нормі. Тиск знижується тільки після того, як пацієнт приймає гіпотензивні засоби.

    Рекомендації ВООЗ, що визначають норми артеріального тиску, наступні:

    • Систолічний (верхнє) тиск – не вище 140 мм. рт. ст.;
    • Діастолічний (нижнє) тиск – не вище 90 мм. рт. ст.

    Якщо при двох лікарських оглядах у різні дні тиск було вище встановленої норми, ставиться діагноз артеріальна гіпертензія і підбирається адекватне лікування. ГБ розвивається і у чоловіків, і у жінок приблизно з однаковою частотою, переважно у віці після 40 років. Але відзначаються клінічні ознаки гб і у молоді.

    Артеріальна гіпертензія нерідко супроводжується атеросклерозом. Одна патологія при цьому ускладнює перебіг іншого. Захворювання, які виникають на фоні гіпертонії, називаються асоційованими або супутніми. Саме поєднання атеросклерозу та гб стає причиною смертності серед молодого, працездатного населення.

    За механізмом розвитку, згідно з ВООЗ, виділяю первинну або есенційну гіпертонію, і вторинну або симптоматичну. Вторинна форма зустрічається лише в 10% випадків захворювань. Набагато частіше ставиться діагноз есенціальна артеріальна гіпертензія. Як правило, вторинна гіпертонія є наслідком таких захворювань:

  • Різні патології нирок, стеноз ниркової артерії, пієлонефрит, туберкульоз гідронефрозу.
  • Дисфункції щитовидної залози – тиреотоксикоз.
  • Порушення роботи наднирників – синдром Іценко-Кушинга, феохромоцитома.
  • Атеросклероз аорти, коарктація.

    • Первинна гіпертензія розвивається як самостійне захворювання, пов’язане з порушенням регулювання кровообігу в організмі.

    Крім того, гіпертензія може бути доброякісна – тобто, що протікає повільно, з незначними погіршеннями стану пацієнта протягом тривалого періоду часу, тиск може залишатися в нормі і підвищуватися лише іноді. Важливо буде підтримувати тиск і вести правильне харчування при гіпертонії.

    Чи злоякісна, коли патологія розвивається стрімко, тиск різко підвищується і залишається на одному рівні, досягти поліпшення стану пацієнта вдається тільки за допомогою медикаментів.

    Патогенез гіпертонічної хвороби

    Підвищення тиску, яке є основною причиною і ознакою гіпертонічної хвороби, відбувається через збільшення серцевого викиду крові в судинне русло і підвищення опору периферичних судин. Чому це відбувається?

    Існують певні стресові фактори, які впливають на вищі центри головного мозку – гіпоталамус і довгастий мозок. В результаті з’являються порушення тонусу периферичних судин, виникає спазм артеріол на периферії – і ниркових в тому числі.

    Розвиваються дискинетический і дисциркуляторный синдром, підвищується вироблення Альдостерону – це нейрогормон, який бере участь у водно-мінеральному обміні і затримує в судинному руслі воду та натрій. Таким чином, об’єм крові, що циркулює в судинах, ще більше збільшується, що сприяє додатковому підвищенню тиску і набряку внутрішніх органів.

    Всі ці фактори впливають на в’язкість крові. Вона стає густішою, харчування тканин і органів порушується. Стінки судин при цьому ущільнюються, просвіт стає вже – значно підвищується ризик розвитку необоротної гіпертензії, незважаючи на лікування. З часом це призводить до элластофиброзу і артериолосклерозу, що в свою чергу провокує вторинні зміни органів-мішеней.

    У пацієнта розвивається склероз міокарда, гіпертонічна енцефалопатія, первинний нефроангиосклероз.

    Класифікація гіпертонічної хвороби на стадії

    Існує три стадії гіпертонії. Саме така класифікація, згідно з ВООЗ, вважається традиційною і використовувалася аж до 1999 року. Ґрунтується вона на ступеня ураження органів-мішеней, яка, як правило, якщо лікування не проводиться, і рекомендації лікаря не дотримуються, стає більше і більше.

    При I стадії гіпертонічної хвороби ознаки і прояви практично відсутні, тому такий діагноз ставиться дуже рідко. Ураження органів-мішеней не відзначаються.

    При такій стадії гіпертонії пацієнт дуже рідко звертається до лікаря, так як різке погіршення стану немає, лише зрідка артеріальний тиск «зашкалює». Тим не менш, якщо не звернутися до лікаря і не почати лікування на цій стадії гіпертонічної хвороби, є ризик швидкого прогресування хвороби.

    II стадія гіпертонічної хвороби характеризується стійким підвищенням тиску. З’являються порушення з боку серця та інших органів-мішеней: стає більше і товщі лівий шлуночок, іноді відзначаються ураження сітківки очей. Лікування на цій стадії майже завжди успішне за сприяння пацієнта з лікарем.

    При III стадії гіпертонічної хвороби мають місце ураження всіх органів-мішеней. Тиск стабільно високий, дуже високий ризик інфаркту міокарда, інсульту, ішемічної хвороби серця. Якщо поставлений такий діагноз, то, як правило, в анамнезі вже відзначені стенокардія, ниркова недостатність, аневризма, крововиливи на очному дні.

    Ризик раптового погіршення стану пацієнта підвищується, якщо лікування не проводиться належним чином, пацієнт припинив прийом медикаментів, зловживає алкоголем і сигаретами, або відчуває психоемоційні навантаження. У цьому випадку може розвинутися гіпертонічний криз.

    Класифікація артеріальної гіпертензії за ступенем

    Така класифікація на даний момент вважається більш актуальною і доцільною, ніж за стадії. Головним показником є тиск пацієнта, його рівень та стабільність.

  • Оптимальне – 120/80 мм. рт. ст. або нижче.
  • Нормальне – до верхнього показником припустиме збільшення не більше ніж на 10 одиниць, до нижнього – не більше ніж на 5.
  • Близьке до нормального – показники коливаються від 130 до 140 мм. рт. ст. і від 85 до 90 мм. рт. ст.
  • Гіпертонія I ступеня – 140-159/90-99 мм рт. ст.
  • Гіпертонія II ступеня– 160- 179/100-109 мм. рт. ст.
  • Гіпертонія III ступеня – 180/110 мм рт. ст. і вище.

    • Гіпертонія III ступеня, як правило, супроводжується ураженнями та інших органів, такі показники характерні при гіпертонічному кризі і вимагають госпіталізації пацієнта, щоб провести невідкладне лікування.

    Стратифікація ризику при артеріальній гіпертензії

    Існують фактори ризику, які можуть призвести до підвищення артеріального тиску і розвитку патології. Основні з них:

  • Вікові показники: для чоловіків-понад 55 років, для жінок – 65 років.
  • Дисліпідемія – стан, при якому порушується ліпідний спектр крові.
  • Цукровий діабет.
  • Ожиріння.
  • Шкідливі звички.
  • Спадкова схильність.

    • Фактори ризику завжди враховуються лікарем при огляді пацієнта для того, щоб правильно поставити діагноз. Відзначено, що найчастіше причиною стрибків артеріального тиску стає нервове перенапруження, посилена інтелектуальна робота, особливо у нічний час, хронічна перевтома. Це головний негативний фактор за даними ВООЗ.

    Друге місце займає зловживання солі. ВООЗ зазначає – якщо щодня вживати більше 5 гр. кухонної солі, ризик розвитку артеріальної гіпертензії зростає в кілька разів. Ступінь ризику підвищується, якщо в сім’ї є родичі, які страждають підвищеним артеріальним тиском.

    Якщо лікування АГ проходить більше двох близьких родичів, ризик стає ще вище, це означає, що потенційний пацієнт повинен строго виконувати всі рекомендації лікаря, уникати хвилювань, відмовитися від шкідливих звичок і стежити за дієтою.

    Іншими факторами ризику, згідно з ВООЗ, є:

    • Хронічні захворювання щитовидної залози;
    • Атеросклероз;
    • Інфекційні захворювання хронічного перебігу – наприклад, тонзиліт;
    • Період клімаксу у жінок;
    • Патології нирок і надниркових залоз.

    Зіставляючи фактори, перераховані вище, показники тиску пацієнта і їх стабільність, проводиться стратифікація ризику розвитку такої патології як артеріальна гіпертензія. Якщо при АГ першого ступеня виявлено 1-2 несприятливих фактора, то ставиться ризик 1, згідно рекомендації ВООЗ.

    Якщо ж несприятливі чинники ті ж, але АГ вже другого ступеня, то ризик низького стає помірним і позначається, як ризик 2. Далі, згідно з рекомендацією ВООЗ, якщо діагностовано АГ третього ступеня і відзначається 2-3 несприятливих фактора, встановлюється ризик 3. Ризик 4 передбачає діагноз АГ третього ступеня та наявність більше трьох несприятливих факторів.

    Ускладнення та ризики гіпертонічної хвороби

    Головна небезпека хвороби в серйозні ускладнення на серце, які вона дає. Для АГ, комбінованої з важкими ураженнями серцевого м’яза і лівого шлуночка, є визначення за ВООЗ – обезголовлена гіпертензія. Лікування складне і тривале, обезголовлена гіпертензія завжди протікає важко, з частими нападами, при такій формі хвороби вже відбулися незворотні зміни судин.

    Ігноруючи скачки тиску, пацієнти піддають себе ризику розвитку таких патологій:

    • Стенокардія;
    • Інфаркт міокарда;
    • Ішемічний інсульт;
    • Геморагічний інсульт;
    • Набряк легенів;
    • Расслаивающаяся аневризма аорти;
    • Відшарування сітківки очей;
    • Уремія.

    Якщо настав гіпертонічний криз, пацієнту необхідна термінова допомога, інакше він може померти – за даними ВООЗ саме це стан при АГ призводить у більшості випадків до летальному результату. Особливо велика ступінь ризику у тих людей, які живуть одні, і у випадку нападу поряд з ними нікого немає.

    Слід зазначити, що повністю вилікувати артеріальну гіпертензію неможливо. Якщо при гіпертонії першого ступеня на самій початковій стадії почати суворо контролювати тиск і відкоригувати образ життя, можна не допустити розвитку хвороби і зупинити її.

    Але в інших випадках, особливо, якщо до гіпертензії приєдналися асоційовані патології, повне одужання вже неможливо. Це не означає, що пацієнт повинен поставити на собі хрест і закинути лікування. Основні заходи спрямовані на те, щоб не допускати різких стрибків артеріального тиску і розвитку гіпертонічного кризу.

    Також важливо вилікувати всі супутні або асоціативні захворювання – це істотно поліпшити якість життя пацієнта, допоможе зберегти йому активність і працездатність до старості. Майже всі форми артеріальної гіпертензії дозволяють займатися спортом, вести особисте життя і повноцінно відпочивати.

    Виняток становлять 2-3 ступеня при ризику 3-4. Але в силах пацієнта не допустити такого важкого стану з допомогою медикаментів, народних коштів і перегляду своїх звичок. Про класифікацію гіпертонії у відео у цій статті популярно розповість фахівець.