Зміст статті:

  • 1 Ступеня та стадії гіпертонічного захворювання
  • 2 Регуляція тиску в організмі
  • 3 Основні принципи лікування
  • 4 Лікування тяжкої форми гіпертонічної хвороби
  • 5 Гіпертонічна хвороба 2 ступеня: лікування
  • 6 Верошпірон, Бісопролол

Артеріальна гіпертензія є хронічним захворюванням, яке характеризується стійким підвищенням артеріального тиску.

Підвищений систолічний тиск виступає при показнику понад 139 мм ртутного стовпа, а підвищений діастолічний тиск вище 89. Такий патологічний стан базується на різних причинах.

Вважається, що абсолютно позбутися від даної хвороби не видається можливим, але тиск піддається контролю. Для цього необхідно медикаментозне лікування гіпертонічної хвороби.

Важливо зрозуміти, який алгоритм лікування призначається, чим характеризуються стадії і ступеня захворювання? Які сучасні методи лікування і препарати рекомендують лікарі?

Ступеня та стадії гіпертонічного захворювання

У медичній практиці використовується класифікація артеріального тиску ВООЗ, відповідно до якої виділяються наступні ступені ПЕКЛО:

  • До першої мірі відноситься прикордонна гіпертензія. Показники тиску варіюються від 140/90 до 160/100.
  • До другої мірі відноситься помірна гіпертензія. У хворого параметри АТ коливаються від 160/100 до 180/110.
  • До третього ступеня відноситься тяжка гіпертензія. Показники артеріального тиску вище 180/110.

Крім того, що ПЕКЛО поділяється на ступені, воно підрозділяється і на стадії гіпертонічної хвороби, які характеризують стан внутрішніх органів:

  • I стадія називається перехідна (транзиторна). На даному етапі захворювання виявляється незначне підвищення артеріального тиску, при цьому воно не постійне. Функціональність серцево-судинної системи не порушується, хворий не скаржиться на своє самопочуття.
  • II стадія має назву стабільною. На цьому етапі можна відзначити підвищений АТ, збільшується лівий шлуночок. Інших змін, які стосувалися внутрішніх органів не спостерігається. У рідкісних випадках звужуються судини сітківки.
  • III є склеротичною, характеризується негативним перетворенням внутрішніх органів. Спостерігаються симптоми серцевої недостатності, інфаркту міокарда, набряки зорових нервів та інше.

    • На першій стадії хвороби, ніяких змін у судинах не виявляється. На другій стадії відбувається ураження нирок, очей і серця. На третій розвиваються склеротичні зміни в судинах головного мозку, серця і нирок. Все це веде до коронарної хвороби серця, інсульту та інфаркту.

    Як правило, гіпертонічна хвороба розвивається протягом багатьох років, не завжди можна вчасно помітити симптоматику, щоб почати лікування.

    Але, існує і інша форма хвороби, яка називається злоякісної. Вона характеризується тим, що швидко прогресує, всі три стадії проходять за маленький термін, і як результат, летальний результат.

    Варто відзначити, що в незалежності від ступеня та стадії захворювання, можуть виникати ускладнення, які виражаються у вигляді гіпертонічного кризу – різкий стрибок тиску. Такий стан слід негайно лікувати.

    Саме гіпертонічна хвороба 3 ступеня характеризується різким підвищенням артеріального тиску, що призводить до інсультів та інфарктів, якщо вчасно не допомогти – летальний результат.

    Регулювання тиску в організмі

    Нервові клітини, які регулюють тонус судин, частоту і ритмічність скорочень серця, об’єм кровообігу, тобто ПЕКЛО, перебувають у формації довгастого мозку. Вся ця сукупність називається судиноруховий центр.

    Свій вплив на напруженість судин, ритмічність і частоту скорочень серця, судиноруховий центр реалізує за допомогою нейронів симпатичної і парасимпатичної області нервової системи. Судиноруховий центр поділяється на такі нейрони:

    • Депресорні.
    • Пресорні.
    • Сенсорні.

    Як судиноруховий центр регулює тиск:

  • Пресорні нейрони, щоб підтримувати нормальний артеріальний тиск, завжди знаходяться в збудженому стані, забезпечують необхідну частоту серцевих скорочень, забезпечують судинних стінок постійний тонус.
  • Депресорні нейрони сприяють зменшенню активності пресорних, внаслідок чого, непрямим чином сприяють розслабленню судин, зменшуючи їх тонус, зменшується і сила скорочень м’яза серця, як результат, знижується артеріальний тиск.
  • Сенсорні нейрони справляють збуджуючий ефект на судиноруховий центр, зокрема, на його нейрони.
  • Пресорні та депресорні нейрони регулює не тільки судиноруховий центр, а й інші нейрони головного мозку.
  • Нейрони, що знаходяться в корі головного мозку впливають на сам центр допомогою нейронів гіпоталамуса.

    • Сильні емоції людини, як страх, гнів, стрес тощо, можуть викликати збудження пресорних нейронів.

    Крім цього, вони можуть порушуватися і самостійно, якщо судиноруховий центр потребу в кисні. У цьому випадку, артеріальний тиск підвищується практично миттєво, і досить сильно.

    Крім того, що судиноруховий центр регулює тиск людини, він відповідає за тонус судин, бере участь у терморегуляції, відповідає за об’єм циркулюючої крові, а також, центр забезпечує емоційні реакції.

    Основні принципи лікування

    Сучасні методи лікування гіпертонічного захворювання орієнтуються в залежності від ступеня та стадії.

    Головні принципи лікування – це зниження артеріального тиску, зменшення ризику ускладнень на серце і судини, запобігання важкого результату. Алгоритм лікування складається з двох напрямів:

    • Медикаментозні препарати.
    • Інші методи, які впливають на модифікуються фактори ризику – куріння, рівень холестерину в крові, зайва вага, цукровий діабет.

    В незалежності від стадії захворювання, схема лікування включає в себе наступні рекомендації:

  • Спеціальна дієта, в яку входять продукти харчування, збагачені калієм і магнієм. Обмежити надходження в організм солі, краще всього її зовсім виключити.
  • Стежити за вагою, якщо у хворого надлишкова маса тіла, необхідно схуднути.
  • Кинути палити, відмовитися від вживання алкогольних напоїв.
  • Оптимальні фізичні навантаження – повільна ходьба, плавання.

    • Лікування гіпертонічної хвороби здійснюється лікарськими препаратами. Всі дози ліки від тиску підбираються виключно лікуючим лікарем, який враховує безліч факторів – наявність супутніх захворювань, показники артеріального тиску, ураження внутрішніх органів.

    У першу чергу призначаються препарати першої лінії:

    • Інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту.
    • Діуретики.
    • Блокатори кальцієвих каналів.
    • Бета-блокатори.
    • Блокатори рецепторів до ангіотензину.

    Ефективність перерахованих препаратів доведена в клінічних дослідженнях, саме тому вони рекомендуються в першу чергу, щоб поліпшити прогноз і якість життя пацієнта.

    Препарати першого ряду включаються в алгоритм лікування вже на першій стадії гіпертензії, якщо на протязі 4-х місяців немедикаментозного лікування результату не вдалося досягнути.

    Як правило, на першій стадії застосовується один препарат, а на 2-3 стадії їх комбінують, найчастіше доктор призначає бета-блокатори плюс інгібітори АПФ або діуретики.

    Лікування тяжкої форми гіпертонічної хвороби

    Злоякісна форма гіпертонії характеризується тим, що не тільки значно підвищується артеріальний тиск, але і уражаються судини мозку, нирок, серця, очного дна.

    На важкій стадії гіпертонії, не можна різко знижувати тиск, справа в тому, що може погіршитися кровообіг внутрішніх органів, внаслідок чого виникнуть небезпечні для життя ускладнення.

    Тиск знижують повільно, спочатку лише на 15% від початкових показників. Після, якщо пацієнт почуває себе добре, терапія продовжується і тиск доводиться до меж норми.

    В даному варіанті, лікар застосовують різні препарати з декількох груп. Як правило, комбінація включає в себе 3-4 медикаментозних засоби:

  • Діуретик плюс бета-адреноблокатор плюс інгібітор АПФ.
  • Інгібітор АПФ плюс блокатори кальцієвих каналів плюс діуретик плюс альфа-адреноблокатор.
  • Бета-адреноблокатор плюс блокатори кальцієвих каналів плюс сечогінний препарат плюс альфа-адреноблокатор.

    • Якщо у хворого в анамнезі ниркова або серцева недостатність, ішемія серця, застосовують симптоматичне лікування. У ряді випадків може бути операційне втручання. В ході лікування потрібно отримати наступні результати:

    • Знизити артеріальний тиск на 25%.
    • Поліпшити зір, а також, стан очного дна.
    • Поліпшити функціонування нирок.
    • Прибрати симптоми гіпертонічної енцефалопатії.

    Після того, як позитивні результати досягнуті, пацієнт все одно продовжує приймати гіпотензивні препарати, спостерігається у лікаря кожні три місяці. Крім цього, хворий повинен вести спеціальний щоденник, в якому записує показники свого тиску.

    Гіпертонічна хвороба 2 ступеня: лікування

    Варто зазначити, що перш ніж починати лікування, відбувається повне обстеження пацієнта, щоб отримати повну клінічну картину патологічних змін, що відбулися в організмі. У ряді випадків потрібна додаткова консультація кардіолога і невропатолога.

    В класичній схемі лікування застосовують такі препарати:

  • Сечогінні ліки або діуретики — Верошпірон, Тиазид, Диувер.
  • Гіпотензивні препарати – Бісопролол, Артил, Физиотенз.
  • Препарати, що знижують рівень холестерину в крові – Аторвастатин, Зовастикор.
  • Препарати, які розріджують кров – Аспекард.

    • Особливе значення в терапії має те, що препарати приймають строго по годинах. Кожна схема лікування прописується під конкретного пацієнта. Інші словами, ідеальна схема для однієї людини, другого може принести негативні наслідки. У складанні алгоритму лікування, лікар враховує наступні параметри:

    • Вікова група.
    • Схильність до гіподинамії.
    • Оцінка порушень в ендокринній системі – зайва маса тіла, цукровий діабет.
    • Наявність патологій в серцево-судинній системі – стенокардія, тахікардія.
    • Кількість холестерину в крові.
    • Патологічні перетворення внутрішніх органів.

    Застосовують тільки ті препарати, на які у пацієнта немає протипоказань, і ті, які добре показали себе в комплексній роботі. У перший час потрібен пильний моніторинг стану пацієнта, щоб уникнути побічних реакцій.

    У ряді випадків у ході терапії, може коригуватися схема лікування – заміна одних препаратів іншими, зміна дози ліків, відміна препаратів та інше.

    Верошпірон, Бісопролол

    Верошпірон відноситься до категорії сечогінних засобів, продається у вигляді капсул і таблеток. Активна діюча речовина, що впливає на високий тиск – спіронолактон.

    У таблетках 25 мг активної речовини, а в капсулах 100 мг. Допоміжні речовини – діоксид кремнію, тальк, кукурудзяний крохмаль.

    Верошпірон має діуретичну та гіпотензивну дію. Перевагою ліки є те, що він не виводить з організму калій, а навпаки, допомагає його накопичити. Тому він і відноситься до категорії калійзберігаючих діуретиків.

    Вплив на організм людини настає за рахунок сечогінного ефекту, внаслідок якого знижується кров’яний тиск. Ліки застосовують у наступних випадках:

  • Набряклість, причини якої криються в серцевій недостатності.
  • Порушення ендокринної системи.
  • Артеріальна гіпертензія.
  • Набряк головного мозку.

    • Препарат не застосовують, якщо у пацієнта індивідуальна непереносимість кошти, або його допоміжних компонентів. Не призначається при таких діагнозах, як гіперкаліємія, гіпонатріємія, анурія, важка стадія ниркової недостатності, в період вагітності.

    Виділяють аналогічні засоби – Верошпилактон, Спіронолактон. Ціна на Верошпірон становить близько 100 рублів за 20 таблеток, продається без рецепта. Капсули обійдуться в 300 рублів за 30 штук.

    Бісопролол широко застосовується в кардіологічній практиці, має антиаритмічну, гіпотензивну та антиангінальну дію. Блокує бета-адренорецептори серця, зменшує частоту скорочень серця, а також, зменшує серцевий викид. Застосовують у наступних ситуаціях:

    • Серцева недостатність.
    • Гіпертонічна хвороба.
    • Коронарне захворювання серця.
    • Порушення серцевого ритму.

    Ефект від прийому з’являється через 2-3 години, триває близько доби. Доза ліків підбирається в індивідуальному порядку. Ліки приймається вранці до сніданку, достатньо 1 таблетки на добу. Таблетка проковтується і запивається великою кількістю рідини.

    У ряді ситуацій може виникати такі побічні ефекти:

  • Загальна слабкість, необґрунтована стомлюваність.
  • Мігрень, порушення сну.
  • Нудота, спазми в животі.
  • Алергічна реакція.

    • Гіпертонічна хвороба – це не вирок, якщо її адекватно і оперативно лікувати, дотримуючись рекомендацій лікаря.

    Не потрібно займатись самолікуванням, або сподіватися на народну медицину, необхідно комплексне медикаментозне лікування, яке призначає виключно лікар, спираючись на клінічну картину захворювання. Відео до цієї статті дасть деякі відповіді з питань лікування гіпертонії на різній стадії.