Зміст статті:

  • 1 Причини гіпертонії при діабеті
  • 2 Таблетки від гіпертонії при діабеті
  • 3 Діуретики, бета-блокатори
  • 4 Антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, адреноблокатори
  • 5 Народні засоби лікування

Гіпертонічна хвороба – це патологічний стан, при якому відбувається підвищення артеріального тиску вище позначки 140/90 мм. рт. ст.

Гіпертонія в кілька разів підвищує ймовірність розвитку сліпоти, ниркової недостатності, інсульту, інфаркту.

Якщо пацієнт хворий ще й цукровий діабет 1 або 2 типу, граничним порогом кров’яного тиску для нього стане показник 130/85.

При проблемах з цукром крові високий тиск особливо небезпечно, оскільки відразу в 5-25 разів підвищується ризик ускладнень.

Лікування даного захворювання завжди проводять за певною схемою, розробленою для кожного конкретного пацієнта. Буває, що лікарі рекомендують деякі народні засоби, які можуть істотно поліпшити самопочуття гіпертоніка.

Причини гіпертонії при діабеті

При цукровому діабеті 1 типу гіпертонічна хвороба стає наслідком діабетичної нефропатії (тяжкого ураження нирок). Дане ускладнення діагностують приблизно у 40% діабетиків 1 типу, і воно проходить кілька етапів:

  • мікроальбумінурія (в сечі можуть з’являтися молекули альбуміну);
  • протеїнурія (нирки погано справляються з фільтрацією, в урині з’являється великий білок);
  • хронічна ниркова недостатність.

Серед хворих з 1 типом діабету тільки 10% страждають гіпертонією без ураження нирок. У пацієнтів на стадії мікроальбумінурії цей показник підвищується до 20%, при протеїнурії до 50-70%, а на етапі хронічній нирковій недостатності цей показник сягає 70-100%.

Якщо з’являється багато білка, це стає причиною ще більшого підвищення артеріального тиску. При гіпертонічної хвороби нирки не в змозі нормально виводити солі натрію з сечею. Цієї речовини в крові стає багато, в організмі накопичується рідина, яка стрімко підвищує артеріальний тиск.

Гіпертонія і ураження нирок створюють якийсь порочне коло. Організм всіма силами намагається компенсувати погану роботу нирок підвищенням тиску, що в свою чергу підвищить тиск всередині клубочків (фільтруючих елементів нирки).

У підсумку клубочки поступово відмирають, нирки працюють ще гірше. Патологічний процес закінчується нирковою недостатністю. На ранніх етапах діабетичної нефропатії за умови якісного лікування можна попередити захворювання. У цих цілях приймають засоби:

  • для зниження цукру крові;
  • інгібітори АПФ;
  • сечогінні препарати;
  • блокатори рецепторів ангіотензину.
  • Діабет 2 типу відрізняється стійкістю до інсуліну, що означає зниження чутливості тканин до цього гормону. Для компенсації дисбалансу підшлункова залоза продукує надмірну кількість інсуліну, підвищуючи тим самим тиск.

    На тлі цього процесу у діабетика розвивається абдомінальне ожиріння, тобто збільшується обсяг талії.

    Прийнято вважати, що жировий прошарок викидає в кров речовини, додатково підвищують кров’яний тиск. Весь цей механізм медики називають метаболічним синдромом.

    Таблетки від гіпертонії при діабеті

    Підібрати оптимальне лікування підвищеного тиску у діабетика – це досить складна задача, так як порушення обміну вуглеводів накладає серйозні обмеження на можливість вживати певні препарати.

    Розробляючи тактику лікування, доктору потрібно враховувати:

  • яким чином пацієнт контролює своє захворювання;
  • наявність супутніх захворювань.
  • Добрі засоби проти гіпертонії, це ефективні таблетки від тиску, які повинні володіти рядом властивостей: знижувати кров’яний тиск, не мати негативних наслідків, не порушувати баланс цукру крові, не підвищувати холестерин, захищати нирки, серце.

    На сьогодні на фармакологічному ринку існує 8 груп ліків від гіпертонічної хвороби, з них 3 допоміжних 5 основних. Таблетки, які відносять до додаткових засобів, зазвичай призначаю при комбінованій терапії.

    Основні препарати:

    • сечогінні ліки (діуретики);
    • бета-блокатори;
    • інгібітори АПФ;
    • антагоністи кальцію;
    • блокатори ангіотензину.

    Допоміжні:

    • прямий інгібітор реніну;
    • альфа-адреноблокатори;
    • препарати центральної дії.

    Діуретики, бета-блокатори

    Медики високо цінують тіазидні діуретики за їх здатність знижувати ймовірність інфаркту та інсульту відразу на 15-25%, в тому числі і у діабетиків 2 типу. Вважається, що малі дози не погіршують контроль глюкози крові і не можуть підвищити низкоплотный холестерин.

    Препарати даної групи не рекомендовані тільки при хронічній нирковій недостатності. Сечогінні ліки добре підходять при гіпертонії з набряками, однак на сьогодні немає достовірних даних про вплив на серце.

    При цукровому діабеті не призначають калійзберігаючі, осмотичні сечогінні препарати. Варто відзначити, що діуретики самі по собі недостатньо ефективні, тому їх обов’язково слід призначати з інгібіторами АПФ, бета-блокаторами.

    Бета-блокатори існують:

  • не селективні і селективні;
  • гідрофільні та ліпофільні;
  • з симпатоміметичної активністю або без такої.
  • Препарати цієї групи призначають при цукровому діабеті у першу чергу, особливо, якщо має місце ішемічна хвороба серця, гострий постінфарктний період, серцева недостатність.

    У всіх цих випадках бета-блокатори достовірно знижують вірогідність смерті від захворювань серця і судин. В цей же час ліки можуть маскувати симптоматику насувається тяжкої гіпоглікемії, ускладнювати вихід з неї. Тому при порушенні розпізнавання гіпоглікемії подібні засоби призначають з обережністю.

    Рекомендовано віддавати перевагу сучасним бета-блокаторів, особливо при лікуванні діабету 2 типу. Однак неселективні препарати не володіють сосудорасширяющей активністю і серйозно підвищують ризик посилення діабету, посилюючи стійкість до інсуліну, підвищуючи концентрацію так званого поганого холестерину крові.

    Антагоністи кальцію, інгібітори АПФ, адреноблокатори

    Антагоністи кальцію – це препарати від гіпертонічної хвороби, які призначають частіше інших. Багато хворих відзначають, що таблетки магнію можуть мати такий же ефект, як і блокатори кальцієвих каналів. При серйозному дефіциті магнію стрімко погіршується обмін кальцію, що і провокує підвищення артеріального тиску.

    Таблетки цієї групи можуть бути причиною негативних реакцій організму:

  • запор;
  • головний біль;
  • набряки стоп;
  • відчуття припливу.
  • А ось препарати магнію не мають побічних властивостей, вони лікують гіпертонію, позитивно позначаються на нервовій системі, покращують роботу кишечника, знижують ознаки передменструального синдрому. Знову ж таки, таке лікування абсолютно безпечно, якщо у діабетика немає хронічної ниркової недостатності.

    Блокатори кальцієвих каналів, якщо приймати їх в середній терапевтичній дозі, не впливають на обмін ліпідів і вуглеводів. Тому ймовірність розвитку цукрового діабету 2 типу мінімальна.

    Дигідропіридини короткої дії навіть у помірних дозах можуть сприяти смерті діабетика при патологіях серця, нирок та судин. Антагоністи калію не призначають при цукровому діабеті 1 та 2 типу із супутніми захворюваннями:

    • стенокардія;
    • серцева недостатність;
    • гострий період міокардиту.

    Тривале лікування підвищеного артеріального тиску вимагає застосування селективних альфа-1-адреноблоктаоров. Ліки цієї групи: Теразозин, Празозин, Доксазозин.

    Лікування альфа-адреноблокаторами може давати небажані наслідки, особливо при цукровому діабеті 2 типу. До таких реакцій відносять: ортостатичну гіпотонію, набряки ніг, синдром відміни, стійку тахікардію.

    Існують дослідження, які показали, що в підвищених дозах таблетки підвищують ризики серцевої недостатності. З тих пір подібні ліки користуються все меншим попитом. Цінність препаратів при цукровому діабеті в тому, що вони:

    • благотворно впливають на обмін речовин;
    • знижують цукор крові;
    • підвищують чутливість до інсуліну;
    • нормалізують показники тригліцеридів, холестерину.

    Останнім часом медики стали схилятися до того, що підвищення тиску при цукровому діабеті слід лікувати відразу кількома препаратами. Пояснюється це тим, що у пацієнтів одночасно може відбуватися відразу кілька механізмів розвитку захворювання. Ліки в такому випадку не в змозі принести користь, збити тиск до нормальних показників.

    При цьому комбіноване лікування дозволить знизити необхідні дозування препаратів і отримати при цьому оптимальні результати. Деякі засоби можуть послаблювати або навіть повністю ліквідувати побічні ефекти один одного.

    Як видно, гіпертонічна хвороба дуже небезпечна ускладненнями. Якщо високий кров’яний тиск поєднується з цукровим діабетом, ймовірність таких ускладнень стрімко зростає. Лікування вимагає оцінки ризиків для кожного конкретного діабетика незалежно від типу захворювання.

    Народні засоби лікування

    Які препарати не обрав доктор, іноді від тиску при діабеті не завадить застосувати народні кошти. Одними з таких можуть стати насіння соняшнику. Насіння обов’язково повинні бути неочищені і сирі, їх ретельно промивають, заливають холодною водою і варять на повільному вогні 2 години. Коли буде готово:

  • відвар проціджують через марлю;
  • охолоджують до кімнатної температури.
  • Засіб наливають у склянку і випивають протягом доби. Якщо все зробити правильно, лікування швидко нормалізує артеріальний тиск. Рецепт для зниження АТ рекомендований при будь-якому типі діабету.

    Як варіант, при проблемах з тиском і цукром крові застосовують народні засоби з медом, лимоном і журавлиною. Цитрус натирають на дрібній тертці, приправляють рівноцінним кількістю перетертої журавлини, столовою ложкою ягід шипшини і склянкою бджолиного меду. Ліки корисно приймати по столовій ложці вранці і ввечері.

    Подібне лікування не підійде, якщо у гіпертоніка при цукровому діабеті є ще і непереносимість продуктів бджільництва.

    Для зниження показників тиску практикують рецепти з подорожника, а точніше висушених і подрібнених листя цієї рослини. Дві столові ложки кошти заливають склянкою медичного спирту і залишають для настоювання на 2 тижні. Після цього отриманий відвар проціджують і вживають тричі на добу по 30 крапель. Чим небезпечне поєднання цукрового діабету і гіпертонії розповість фахівець у відео в цій статті.