Зміст статті:

  • Причини виникнення післяпологового ендометриту
  • Післяпологовий ендометрит: симптоми ознаки
  • Діагностика післяпологового ендометриту
  • Післяпологовий ендометрит: лікування та профілактика

Післяпологовий ендометрит — інфекція матки, типовою причиною якої є висхідна бактеріальна інфекція з нижніх відділів генітального і шлунково-кишкового тракту. Основні симптоми післяпологового ендометриту — хворобливість при пальпації передньої черевної стінки, біль у нижніх відділах живота, лихоманка, нездужання і іноді виділення. Діагноз післяродового ендометриту встановлюють на підставі клінічних даних, рідко на підставі культуральних даних. Лікування післяпологового ендометриту проводиться призначенням антибіотиків широкого спектру дії (наприклад, кліндаміцин у поєднанні з гентаміцином). Випадки післяпологового ендометриту пов’язані, головним чином, з методами розродження, а також з особливостями пацієнтки. Післяпологовий ендометрит зустрічається у 1-3 % випадків після нормальних пологів через природні пологові шляхи, у 5-15 % після запланованого кесарева розтину (виконаного перед початком пологів) і в 15-20 % випадків незапланованого розродження шляхом кесаревого розтину (виконаного з початком пологів).


Причини виникнення післяпологового ендометриту

Ендометрит може розвинутися після хо-риоамнионита під час пологів або в післяпологовому періоді. Сприяючими факторами є запізнілий розрив плодових оболонок, внутрішній фетальний моніторинг, тривалі пологи, операційне або травматичне розродження, повторне піхвове дослідження, молодий вік матері, низький соціально-економічний статус, мікробне обсіменіння нижніх відділів статевого тракту, затримка залишків плаценти в матці, кровотеча після пологів і анемія. Інфекція частіше є полімікробні; найбільш часті патогенні агенти включають грампозитивні коки (переважають стрептококи групи В, Staphylococcus epidermidis Enterococcus spp), анаероби (переважають пептострептококи, Bacteroides spp Prevotella spp.) та грамнегативні організми (переважають Gardnerella vaginalis, Escherichia coli Klebsiella pneumoniae Proteus mirabilis). Рідше зустрічаються перитоніт, тазовий абсцес, тромбофлебіт вен тазу (з ризиком емболії легеневої артерії) або їх комбінація. Рідко зустрічається септичний шок з його ускладненнями, включаючи смерть жінки.

Післяпологовий ендометрит: симптоми ознаки

Найбільш ранніми симптомами є болі в нижніх відділах живота і болючість матки при пальпації, поява лихоманки в межах 24-72 год після пологів. Часто відзначаються озноб, головний біль, нездужання і анорексія. Іноді єдиний симптом — субфебрильна температура. Спостерігаються блідість шкірних покривів, тахікардія і лейкоцитоз. При пальпації матка м’яка, збільшена в розмірах і напружена. Лохії можуть бути в невеликій кількості або можуть бути профузні виділення зі смердючим запахом. Коли запальний процес вражає параметральну клітковину, то відзначаються сильні болі і висока температура; велика, м’яка матка стає щільною і утворюються інфільтрати в основі широких зв’язок, які поширюються на тазові стінки або вражають дугласов кишеню. При абсцесі тазу пальпуються освіти, окремі або спаяні з маткою.

Діагностика післяпологового ендометриту

Діагноз встановлюють на основі клінічних даних. Причинами лихоманки і болю внизу живота можуть бути інфекції сечовидільної системи, інфекція з боку рани, тромбофлебіт вен тазу. Напруга матки важко диференціюється від хворобливості рубця у жінок, які перенесли кесарів розтин (або інше оперативне втручання). Виконуються загальний аналіз і бактеріологічне дослідження сечі. Посів эндометриально-го вмісту рідко ідентифікується, тому що матеріал, отриманий через шийку матки, майже завжди забруднюється вагінального і цервікального мікрофлорою. Посів ендометрію необхідно виконувати тільки у тих випадках, коли ендометрит є нечутливим до звичайних схем антибактеріальної терапії та немає інших джерел інфекції. Для взяття посіву використовують стерильні дзеркала та інструменти, щоб уникнути піхвового забруднення, зразки посилають для посівів на аеробну та анаеробну культуру. Бактеріологічне дослідження крові призначають у випадках, коли ендометрит нечутливий до звичайних схем антибактеріальної терапії або є клінічні симптоми і результати дослідження, що передбачають сепсис. Якщо клінічно підозрюється абсцес, проводять обстеження, що включає КТ. При наявності піків лихоманки, незважаючи на проведену антибактеріальну терапію, можна запідозрити тромбофлебіт вен тазу. З метою підтвердження або виключення діагнозу виконують КТ або МРТ. Якщо у пацієнток відзначається тільки субфебрильна температура, необхідно провести обстеження з метою виявлення таких серйозних патологічних станів, як ателектаз, застій молока в молочних залозах, інфекція сечовидільної системи. Можна запідозрити внутрішньоматкову інфекцію при відсутності іншої очевидної причини при температурі у пацієнтки вище 38 °С протягом 2-3 днів післяпологового періоду. Зазвичай лихоманка залишається на рівні близько 39 °С при застої молока в молочних залозах. Якщо температура різко підвищується на 2-й або 3-й день після субфебрильної температури, то, найімовірніше, причиною є інфекція.

Післяпологовий ендометрит: лікування та профілактика

Необхідно запобігання або зведення до мінімуму впливу певних чинників. Необхідна адекватна обробка рук персоналом. Розродження через природні родові шляхи не може бути стерильним, тому застосовують асептичні методи. Призначення антибіотиків з профілактичною метою при виконанні кесаревого розтину допомагає зменшити ризик розвитку ендометриту від 2/3 до 3/4 випадків. Лікування післяпологового ендометриту полягає в призначенні антибіотика широкого спектру дії внутрішньовенно протягом 48 год при відсутності температури у пацієнтки. Вибором першої лінії по стандарту є призначення кліндаміцину 900 мг кожні 8 год в поєднанні з гентаміцином 1,5 мг/кг кожні 8 год або 5 мг/кг 1 раз на день; 1 г ампіциліну кожні 6 год додається при підозрі на энтерококковую інфекцію або при відсутності ефекту протягом 48 год. Продовжувати лікування оральними антибіотиками не потрібно.