Існують випадки, при яких розслаблення м’язів і груп тіла є дуже складним завданням. Наприклад, такими є сильні болі, позбавитися від яких можна лише усунувши причину напруги. Для вирішення цієї проблеми існують спеціальні препарати, що розслаблюють м’язи.

Зміст:

  • 1 Переваги препаратів, розслабляють м’язи
  • 2 Класифікація препаратів
  • 3 Які бувають міорелаксанти?
  • 4 Принцип дії та сфера застосування
  • 5 Побічні дії
  • 6 Лікування остеохондрозу за допомогою м’язових релаксантів

Переваги препаратів, розслабляють м’язи

Коли у людини болить спина, стегно, шия, так і будь-яка інша частина тіла, перш за все мова йде про зняття больового синдрому, а потім вже про причини такого стану і їх лікуванні. Із завданням знеболювання відмінно справляються спеціальні засоби – міорелаксанти, що знімають напругу в м’язах.

Перевагами таких коштів заслужено вважаються:

Якщо болить спина

  • Зменшення тонусу мускулатури.
  • Блокування нервово-м’язових імпульсів, за рахунок чого й відбувається зменшення патологічної провідності (імпульсації) від м’язів до нервових закінченнях і центральної нервової системи.
  • Розслаблення мускулатури людини і запобігання її спазмів при патологічних станах і нападах епілепсії, правці, сказі і інших захворюваннях. Важливо, що при цьому на амнезії ні сплутаність або втрата свідомості не настає.

    • В знятті больового синдрому і розслабленні миорелаксантам належить, без сумніву, важлива роль. Але слід пам’ятати, що застосовувати такого роду засоби можна тільки за призначенням лікаря і в складі комплексної терапії.

    Класифікація препаратів

    Якщо розслабити затерплі або защемившие м’язи самостійно, шляхом концентрації зусиль або спеціальними розслаблюючими вправами і масажем не представляється можливим, доводиться вдаватися до медикаментозним засобам – миорелаксантам.

    Препарати для зняття напруги з м’язів являють собою органічні сполуки, близькі за дією до деяких рослин Південної Америки (насамперед кураре), зменшує м’язовий тонус і запобігає рефлекторну активність. Спочатку їх використовували для зняття болю, а потім перейшли на синтетичні препарати.

    Міорелаксанти поділяють на дві великі групи: периферичні та центральної дії.

    Периферичні препарати застосовують при операційних втручаннях і, в свою чергу, поділяють на:

    Міорелаксанти

    • Недеполяризуючі. Препарати цієї групи впливають на постсинаптическую мембрану за допомогою нейром’язових блокаторів, в результаті чого і відбувається призупинення скорочення м’язових волокон. Такі міорелаксанти поділяються на препарати короткої, середньої і тривалої дії в залежності від їх ефекту.
    • Деполяризующие. Ці препарати дозволяють м’язам швидко розслабитися завдяки стимуляції м’язового волокна, в результаті чого відбувається деполяризація постсинаптичні мембрани. За досить короткий час (приблизно 5-6 хвилин) деполяризація проходить і м’язове волокно розслабляється.
    • Препарати змішаного типу.

    Друга група препаратів центральної дії і відповідно впливає на центральну нервову систему.

    Слід зазначити, що міорелаксанти тільки знімають напругу і м’язові болі, при цьому вони ні в якому разі не усувають причину виникнення болю, тому до них слід ставитися як до додаткового, допоміжного засобу, що підвищує ефективність прийнятих заходів – лікувального масажу, вправ та ін. заходів.

    Які бувають міорелаксанти?

    Препаратів, що мають ефекти міорелаксантів, існує безліч. Серед найбільш відомих, що зустрічаються в будь-якій аптеці, такі як:

    Дитилін

    • Декаметоний. Відноситься до групи деполяризуючих препаратів і володіє потужним дією. Найбільший ефект досягається на третій хвилині після прийому порівняно невеликої дози препарату. Також Декаметоний може носити такі назви, як Синкуран, Эулизин або Декакуран.
    • Дитилін. Часто використовується в операційних при проведенні коротких за часом операцій. Найбільший ефект досягається через 5-10 хвилин після введення препарату внутрішньовенно і в два рази швидше при введенні внутрішньом’язово.
    • Имбретил. Відноситься до миорелаксантам змішаного типу і дає найбільш помітний результат через три хвилини після внутрішньовенного введення.
    • Атракуриум (Тракриум). Також застосовується при проведенні хірургічних операцій, повне відновлення настає через 30-35 хвилин після введення препарату.
    • Диплацин. Є препаратом недеполяризующего дії, ефект якого настає через 5-7 хвилин після прийому і триває протягом 20-25 хвилин.
    • Пипекуроний. Недеполяризующий міорелаксант тривалої дії (від 40 хвилин). Також носить назви Ардуан та Аркурон.
    • Токсиферин. Препарат, що є найбільш потужним серед недеполяризуючих релаксантів, що вводяться внутрішньовенно. Його дія триває від 30 до 50 хвилин при введенні всього 2 мг.

    Принцип дії та сфера застосування

    Порушення м’язової роботи спостерігаються і при хондрозі, і при невралгії, і проявляються в м’язовому спазмі. Для успішного лікування патології необхідно спочатку зняти сам больовий синдром, а потім переходити до комплексної терапії.

    Дія міорелаксантів полягає у блокування нервово-м’язової передачі, зменшенні при цьому патологічної імпульсації до центральної нервової системи. Завдяки тому, що міорелаксанти запобігають м’язові спазми, їх часто застосовують в анестезіології та хірургії. Крім того, практично в будь-якому будинку є такі ліки, що застосовуються в якості знеболюючих.

    Препарати центральної дії застосовують при:

    Під час анестезії

    • Неврологічних патологіях з підвищеним тонусом м’язів
    • Хворобах з порушенням рухової функції
    • В анестезіології
    • У протисудомної терапії (проти епілепсії)

    Периферичні лікарські засоби-релаксанти необхідні при:

    • Зменшення больового синдроми і м’язового спазму
    • Знеболювання при мікрохірургічних втручань (включаючи вправляння вивихів, ендоскопічні маніпуляції та ін.)

    Лікування релаксантами проводиться протягом досить тривалого часу і має супроводжуватися такими додатковими процедурами, як масаж, лікувальна фізкультура.

    Побічні дії

    Будь-який лікарський препарат має побічні дії, і міорелаксанти тут не виключення. Навіть правильно підібраний препарат може викликати:

    • Серцеві порушення, скачки артеріального тиску
    • Сонливість
    • Сухість у роті і спрагу
    • Гіпертермію (перегрівання) або гіпокаліємію (накопичення надлишкового калію в організмі)
    • Внутрішньоочний тиск
    • Практично всі препарати-релаксанти супроводжуються фасцикуляциями — мимовільними посмикуваннями м’язів

    Для мінімізації побічних симптомів не можна перевищувати зазначену лікарем дозування ліків, не займатися самолікуванням.

    Лікування остеохондрозу за допомогою м’язових релаксантів

    Часто м’язові релаксанти призначаються при лікуванні остеохондрозу, одним із симптомів якої є спазм м’язів спини і прогресуючий з-за цього больовий синдром. У цьому випадку рекомендується застосовувати релаксанти — таблетки, покликані розслабити скелетні м’язи:

    Баклофен

    • Толперизон (Мідокалм). Препарат виявляє аналгетичну та судинорозширювальну дію, розслаблює защемлені м’язи. Зменшення больових відчуттів настає через годину-півтора після його прийому. Вважається найбільш ефективним і швидкодіючим засобом у домашньому лікуванні.
    • Баклофен. Прийом цього препарату знімає больові відчуття і м’язові спазми, а також збільшує рухливість хребта. Відмінно сприймається організмом і всмоктується в шлунково-кишковий тракт. Однак має низку не найприємніших побічних ефектів, серед яких запаморочення, нудота і запори, загальна слабкість організму та ін.
    • Миокаин (або МІ-301). Дія препарату настає через 4-6 хвилин після прийому і відноситься до препаратів групи центральної дії. В аптеках Миокаин також можна знайти і під іншими назвами: Реорганин або Релаксил-Р.

    У ряді випадків доцільно застосовувати ліки –міорелаксанти у вигляді ін’єкцій. Таким чином знижується вплив хімічних препаратів на сферу ШКТ, так і дію препаратів настає швидше.

    Хоча вибір міорелаксантів у сучасній фармакології досить широкий, не варто приймати їх безконтрольно. Слід пам’ятати, що і таблетки, і ін’єкції призначає лікар, визначаючи правильне дозування і з огляду на характер, ступінь тяжкості та причини захворювання.