Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгуки

Зміст статті:

  • 1 Склад та опис
  • 2 Фармакологічні характеристики: фармакокінетика та фармакодинаміка
  • 3 Показання до застосування, спосіб використання і дози
  • 4 Побічні ефекти
  • 5 Протипоказання
  • 6 Лікарські взаємодії
  • 7 Особливі вказівки
  • 8 Передозування
  • 9 Форма випуску, ціна, умови зберігання і аналоги

Валодип – таблетки від тиску, які вкриті плівковою оболонкою. Вони випускаються в дозуванні: 5 мг 80/160 мг і 10 мг/160 мг.

Це комбінований засіб, що має в своєму складі валсартан і амлодипін.

Таким чином, антагоністи ангіотензину 2 поєднуються з блокаторами кальцієвих каналів.

Склад та опис

Головною діючою речовиною препарату є валсартан і амлодипіну бесилат 6.94 або 13.88, що рівнозначно з амлодипіном 5 і 10 мг. Допоміжні компоненти:

  • манітол;
  • натрію лаурилсульфат;
  • мікрокристалічна целюлоза;
  • діоксид кремнію колоїдний безводний;
  • магнію стеарат;
  • повідон;
  • натрію кроскармелоза.

Пленочна оболонка складається з Е 172 – жовтий оксид заліза і опадрая 2 білого (титан діоксид Е 171, полівініловий, частково гідролізований спирт, тальк і макрогола).

Таблетки дозуванням 5 мг/80мг мають круглу форму і жовто-коричневий колір. Їх форма двояковыпуклая, з темними плямами і фаскою.

Таблетки, дозування яких 5 і 10 мг/160 мг овальної форми, вони вкриті оболонкою жовто-коричневою плівки. Таблетки двоопуклі, на них можу бути темні плями.

Фармакологічні характеристики: фармакокінетика та фармакодинаміка

Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиФармакокінетика. Валодип – це лінійний препарат, так як амлодипін і валсартан фармакокінетично не взаємодіють один з одним.

Амлодипін. Після перорального прийому в установленій дозі найвища концентрація речовини в крові відбувається через 6-12 годин. Абсолютна біодоступність коливається між 64-80%. При цьому прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Приблизний об’єм розподілу – 21 л/кг З білками плазми зв’язується 97.5 % циркулюючого Валодипа.

90% амлодипіну метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Його виведення з плазми є двофазним, а термінальний час напіввиведення становить 30-50 годин.

Щоб досягти рівноважної концентрації в плазмі препарат потрібно приймати не менше семи днів. 60% амлодипіну в якості метаболітів і 10% незмінного речовини виводиться разом із сечею.

Валсартан. Максимальна концентрація речовини після внутрішнього прийому відбувається через 2-3 години. Середні показники абсолютної біодоступності – 23%.

Параметри виведення носять мультиэкспоненциальный характер (t1/2?; t1/2? <1 год приблизно 9 годин). Прийом їжі знижує біодоступність на 40%, а максимальна концентрація зменшується практично в половину. Однак приблизно через 8 годин після застосування концентрації речовини в плазмі крові стають однаковими, як при відсутності прийому їжі, так і після її вживання.

Таке зниження AUС не призводить до суттєвого погіршення лікувальної дії. Тому Валсартан можна приймати натщесерце або з прийомом їжі.

Об’єм розподілу речовини в рівноважному стані після в/в введення становить 17 літрів. З цього випливає, то екстенсивний розподіл препарату в тканинах відсутня.

Валсартан зв’язується з сироватковими білками на 94-97%, зокрема, з альбумінами сироватки. Він не піддається сильній метаболізму, адже лише 20% дози є метаболітами.

У плазмі крові було виявлено незначне зміст гидроксильного метаболіту (менше ніж 10% від AUC валсартану). Варто зауважити, що це метаболіт не є фармакологічно активним.

Більша частина речовини (приблизно 83%) виводиться у незміненому вигляді з калом та із сечею (13%). Плазмовий кліренс після в/в введення – 2 л/год, а нирковий кліренс – 0.62%. Час напіввиведення валсартану – шість годин.

Поєднання терапевтичних доз амлодипіну та валсартану. Після перорального прийому комбінації цих речовин максимальна концентрація відбувається через 3 і 6-8 годин. Рівень і час абсорбції рівні біодоступності амлодипіну та валсартану при застосуванні кожного з них окремо.

Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиФармакодинаміка. Препарат від тиску Валодип – поєднання двох противогипертонических компонентів, які контролюють показники тиску при есенціальній гіпертензії: валсартан належить до групи антагоністів ангіотензину 2, а амлодипін – це антагоніст кальцію. Комбінація цих речовин створює адитивна антигіпертензивну дію, завдяки чому цифри тиску знижуються набагато більше, ніж при окремому застосуванні діючих елементів.

Так, амлодипін уповільнює процес трансмембранного надходження в гладку судинну мускулатуру і міокард іонів кальцію. Речовина створює стійкий антигипертонический ефект, надаючи розслаблюючу дію на гладку судинну мускулатуру, внаслідок чого зменшується периферичний опір судин і знижуються показники тиску.

Після прийому встановленої лікарем дози препарату при гіпертонічній хворобі, амлодипін розширює судини, що призводить до нормалізації ПЕКЛО, як у вертикальному, так і в горизонтальному положенні. Варто зауважити, що навіть при регулярному застосуванні Валодипа концентрація катехоламінів в крові і ЧСС не змінюється.

У пацієнтів з АГ з нормальною роботою нирок, терапевтичні дози амлодипіну сприяють зменшенню і ниркового судинного опору і призводять до зростання клубочкової фільтрації і ниркового кровотоку плазми. При цьому змін протеїнурії та фільтрації не відбувається.

Як і при використанні інших БКК, вимірювання показників гемодинаміки і роботи серця (спокій, активність) у пацієнтів, які приймають амлодипін, при нормальній роботі шлуночків, серцевий індекс трохи підвищується. Однак це не робить значного впливу на обсяг або кінцеве серцевий тиск. Так, амлодипін не змінює атріовентрикулярну провідність функції синусового вузла у людей та інтактних тварин.

Валсартан – специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину 2. Він є сильнодіючим та перорально активним речовиною, яка вибірково впливає на підтип АТ1 рецептори, що відповідає за активність ангіотензину 2.

Після блокади АТ1 валсартаном-рецепторів високий показник плазмового ангіотензину ІІ можуть активувати розблоковані АТ2-рецептори, що виникають з метою урівноваження дії рецепторів АТ1. Варто зауважити, що валсартан – це не частковий антагоніст активності цих рецепторів, він володіє високим ступенем спорідненості з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами.

Валсартан не пригнічує кініназу II, що перетворює ангіотензин 1 в 2 і знижує концентрацію брадикініну.

Після одноразового прийому терапевтичної дози Валодипа антигіпертензивна дія препарату зберігається протягом доби. Різка відміна прийому кошти не призводить до раптового збільшення тиску.

У гіпертоніків з сильним набряком, показники АТ яких нормалізувалися з допомогою амлодипіну, у разі комбінованого лікування ліками Валодип досягався такий же контроль тиску, але при цьому менш виражена набряклість. Раса, стать і вік не впливають на лікувальний ефект, одержуваний після прийому ліків.

Показання до застосування, спосіб використання і дози

Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиІнструкція по застосуванню свідчить, що Валодип застосовується для лікування есенціальної гіпертензії у випадку, якщо монотерапія виявилася неефективною.

Як правило, коли АТ не виходить контролювати при прийомі тільки одного препарату (або іншого ББА2) або амлодипіну (або іншого БКК похідного дигідропіридину), пацієнти переводяться на комбінування лікування Валодипом.

Рекомендована добова доза – одна таблетка, що містить амлодипін і валсартан в кількості 5 мг/80 мг; 5 мг/160 мг; 10 мг/160 мг. У разі клінічного відповідності може розглядатися перехід монотерапії на комбіноване лікування з фіксованою дозою.

Як правило, початкова доза – 5 мг амлодипіну і 80 мг препарату 1 раз на добу. Її можна збільшити через 7-14 днів від початку лікування. Найбільша добова доза становить 10мг/320 мг.

Варто зауважити, що Валодип не рекомендовано застосовувати на початковому етапі лікування пацієнтів, що мають недостатню кількість циркулюючої крові.

До того ж Валодип може застосовуватися для зручності. Так його призначають пацієнтам, які приймають амлодипін і валсартан в окремих таблетках. Таблетки можна пити натще або під час прийому їжі, запиваючи водою.

Побічні ефекти

Найчастіше після прийому Валодипина виникали такі симптоми як:

  • головний біль;
  • грипоподібні прояви і назофарингіт;
  • набряклість нижніх кінцівок, обличчя;
  • пастозність;
  • припливи крові;
  • астенія;
  • швидка стомлюваність.
  • Іноді розвиваються такі прояви як вертиго, дискомфорт в гортані і горлі, кашель, еритема та висип. Крім того, рідко виникає парестезія, сонливість та запаморочення, у тому числі і постуральні.

    Також зрідка спостерігалася ортостатична гіпотензія, арталгия, болючі відчуття в спині і припухлість суглобів. З боку ШКТ можуть з’явитися такі побічні дії, як сухість у роті, діарея, запор, абдомінальний біль або нудота, а з боку серця спостерігалося прискорене серцебиття і тахікардія.

    У вкрай рідкісних випадках з’являються наступні побічні дії:

    • непритомний стан;
    • збільшення концентрації сечовини;
    • гіперчутливість;
    • порушення зорової та еректильної функції;
    • зниження артеріального тиску;
    • тривожність;
    • поліурія, полакіурія;
    • шум у вухах;
    • тяжкість і м’язові спазми;
    • свербіж, екзантема та гіпергідроз.

    Крім того, Валодип може спровокувати виникнення негативних ефектів, властивих для одного з індивідуальних речовин, незважаючи на те, що подібні реакції не були відзначені при клінічних випробуваннях.

    Амлодипін. В процесі монотерапії цим компонентом були виявлені такі побічні дії, як збільшення або зменшення маси тіла, двоїння в очах, біль у грудях, безсоння, слабкість, перепади настрою і гінекомастія. Також нечасто виникало тремор, ніктурія, гіпестезія, розлади сечовипускання, дисгевзія, міалгія, задишка, фоточутливість, зміна кольору шкірних покривів, риніт, пурпура, алопеція, диспепсія і блювота.

    Зрідка з’являвся синдром Стівенса-Джонсона, гепатит, панкреатит, інфаркт міокарда, гастрит, ангіоневротичний набряк, васкуліт. Крім того, в окремих випадках відмічались тромбоцитопенія, підвищення вмісту печінкових ферментів (в основному з холестазом), лейкопенія, мультиформна еритема, алергічні прояви і кропив’янка. Ще можуть з’явитися такі несприятливі захворювання і стани, як гіперглікемія, жовтяниця, гіпертонія, гіперплазія ясен, периферична нейропатія, мерехтіння передсердь, шлуночкова тахікардія, брадикардія та аритмія.

    Валсартан. Після застосування препарату містить діючу речовину, можуть розвинутися такі побічні ефекти як:

  • ангіоневротичний набряк;
  • васкуліт;
  • міалгія;
  • зниження гематокриту та гемоглобіну;
  • погане функціонування нирок;
  • тромбоцитопенія і нейтропенія;
  • збільшення концентрації сироваткового креатиніну, білірубіну та калію;
  • підвищена чутливість.
  • До додаткових побічних реакцій, що виникають після монотерапії валсартаном, відносять вірусні інфекції, зниження лібідо, безсоння, інфекції дихальних шляхів (верхніх) і синусит, риніт або фарингіт.

    Протипоказання

    Валодип можна використовувати при гіперчутливості до діючих або допоміжних компонентів, вагітності і годуванні груддю, зниженому тиску і серцевої недостатності (гемодинамічно нестабільною) після гострого інфаркту міокарда.

    Крім того, препарат не можна приймати пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, при анурії і тяжкій нирковій недостатності, коли кліренс креатиніну становить 30 мл/хв. Також протипоказаннями до використання цього антигіпертензивного засобу є:

    • вік до 18 років;
    • шок, в тому числі і кардіогенний;
    • ангіоневротичний набряк, який виник внаслідок прийому інгібіторів АПФ;
    • обструкція вихідного тракту ЛШ (наприклад, аортальний стеноз і гіпертрофічна кардіоміопатія);
    • холестаз, биллиарный цироз і інші сильні порушення в роботі нирок;
    • спільний прийом антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або ИАПФ з алискиреном при цукровому діабеті ІІ типу.

    Як правило, при печінковій недостатності Валсартан виводиться в незмінному вигляді разом з жовчю. Час напіврозпаду зростає і AUC стає більше. В такому випадку рекомендації щодо дозування не встановлені.

    До того ж із обережно Валодип потрібно приймати при легкому або помірному ступені печінкової недостатності або обструкції жовчних проток. При недостатньому функціонуванні печінки без холестазу оптимальна добова доза – 80 мг валсартану.

    Варто зауважити, що після прима комбінованого противогипертонического кошти необхідно дотримуватися обережності, якщо будете керувати автотранспортом та іншими складними механізмами.

    Лікарські взаємодії

    Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиЧасто вживані антигипертонические препарати (сечогінні засоби, альфа-блокатори та інше) та інші ліки, які провокують гіпотензію як побічну реакцію (наприклад, альфа-блокатори, трициклічні антидепресанти для терапії доброякісної гіперплазії простати можуть посилити антигіпертензивну дію цього поєднання.

    Спільне використання багаторазової дози амлодипіну (10 мг) і симвастатину (80 мг) сприяє посиленню експозиції симвастатину на 77% у порівнянні з прийомом симвастатину. Його добову дозу рекомендовано обмежити до 20 мг при використанні амлодипіну.

    Прийом амлодипіну разом з грейпфрутом або його соком не бажаний, адже в певних випадках відбувається зменшення ефекту на високе ПЕКЛО.

    Інгібітори CYP3A4: спільне використання Дилтіазему (180 мг на добу) та амлодипіну (5 мг) у пацієнтів літнього віку, які страждають від гіпертонії, сприяє зростанню в 1.6 раз системної експозиції амлодипіну. Однак, потужні інгібітори CYP3A4, такі як Ритонавір, Ітраконазол або Кетоконазол можуть збільшити вміст амлодипіну в плазмі крові набагато більше, ніж Дилтіазем. З цих причин потрібно з особливою обережністю поєднувати прийом інгібіторів CYP3A4 та амлодипіну.

    Індуктори CYP3A4: даних про кількісні дії індукторів CYP3A4 стосуються амлодипіну немає. Тому стан пацієнтів слід контролювати при одночасному використанні індукторів CYP3A4 і амлодипіну.

    При монотерапії амлодипіном клінічно значущі взаємодії не були встановлені з такими засобами:

  • пероральні гіпоглікемічні препарати;
  • тіазидні діуретики;
  • антибіотики;
  • бета-блокатори;
  • НПЗП;
  • інгібітори АПФ;
  • нітрати, які надають пролонгований ефект;
  • Циметидин;
  • Нітрогліцерин (сублінгвальних);
  • Маалокс (Симетикон, алюмінію гідроксиду гель, магнію гідроксид);
  • Силденафіл;
  • Дигоксин;
  • Аторвастатин;
  • Варфарин.
  • Якщо одночасно в/в ввести Дантролен і Верапаміл, то може статися серцево-судинний колапс і смертельна фібриляція шлуночків разом у гиперкалиемий. Такі негативні реакції були відзначені після проведення експериментів над тваринами.

    Через підвищеної ймовірності розвитку гіперкаліємії бажано не вводити одночасно БКК пацієнтам, які чутливі до злоякісної гіпертермії, щоб контролювати стан хворого.

    При спільному прийомі літію з антагоністом рецептора ангіотензину 2, включаючи валсартан, або ангіотензинперетворювального ферменту відбувається реверсивне зростання концентрації літію в крові та збільшення токсичності. З цих причин слід контролювати вміст літію в крові при комбінованому використанні цих препаратів. А якщо при цьому використовуються сечогінні засоби, ймовірність токсичності літію зростає.

    Подвійна блокада РАС інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину або Алискиреном: спільне використання АРА, включаючи валсартан, з іншими препаратами, що впливають на РАС, пов’язане із зростанням появи гіперкаліємії та гіпотензії та погіршення роботи нирок в порівнянні з монотерапією. Тому рекомендовано стежити за ПЕКЛО, функціонуванням нирок і показниками електролітів у пацієнтів, які приймають Валодип і інші препарати, що впливають на РАС.

    Крім того, АРА або ИАПФ не можна приймати з Алискиреном при важкій формі ниркової недостатності, коли СКФ дорівнює 30 мл/хв. спільне використання АРА або інгібіторів АПФ з Алискиреном протипоказано при наявності цукрового діабету 2 типу.

    Крім того, Валодип, що має в своєму складі валсартан, потрібно дуже обережно приймати разом з калієм (сольові замінники, калійзберігаючі діуретики, калієві добавки і препарати, що містять калій). Тому необхідно постійно контролювати рівень калію в крові.

    При одночасному застосуванні НПЗЗ і інгібіторів ЦОГ-2 разом з АРА антигіпертензивна дія може послабитися.

    До того ж літнім пацієнтам з дефіцитом об’єму рідини, включаючи хворих, які приймають сечогінні засоби, або при компрометированной функції нирок спільне використання НПЗП та антагоністи ангіотензину 2 збільшує ймовірність появи проблем з нирками. Так, необхідно контролювати роботу цих органів на початку терапії або в разі її зміни у пацієнтів, які знаходяться на комбінованому лікуванні, що включає прийом НПЗП і АРА.

    Транспортери: валсартан – це субстрат транспортера печінкового відтоку MRP2 і захоплення OATP1B1. Спільне застосування інгібіторів транспортера захоплення (Циклоспорин, Рифампіцин) або транспортера відтоку (Наприклад, Ритонавір) збільшує системний ефект антагоністів рецептора ангіотензину 2.

    При проведенні монотерапії валсартаном не було виявлено істотне лікарська взаємодія з такими засобами, як:

    • Глібенкламід;
    • Циметидин;
    • Амлодипін;
    • Варфарин;
    • Гідрохлоротіазид;
    • Фуросемід;
    • Індометацин;
    • Дигоксин;
    • Атенолол.

    Особливі вказівки

    Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиПри неускладненій гіпертонічної хвороби у пацієнтів із зменшенням об’єму циркулюючої крові або з нестачею натрію після прийому Валодипа може з’явитися сильний гіпотензивний ефект. А у хворих, у яких активована ренін-ангіотензин-альдостероновая система (що спостерігається при прийомі високих доз сечогінних засобів внаслідок, коли відбувається дефіцит солей або ОЦК), які отримують блокатори ангиотензиновых рецепторів, може з’явитися симптоматична АГ.

    Тому перш, ніж приймати Валодип необхідно скоригувати такий стан або хоча б проводити лікування препаратом під ретельним лікарським контролем. Так, якщо після прийому комбінації амлодипіну і валсартану показники тиску занадто знизилися, тоді пацієнтові потрібно прилягти. При сильної гіпотензії призначається в/в інфузія фізіологічного розчину. Терапія проводиться до тих пір, поки рівень АТ не стабілізується.

    Щоб не розвинулася гіперкаліємія при спільному використанні добавок з калієм, калійвмісних замінників солі, калійзберігаючих сечогінних препаратів та інших засобів, які збільшують вміст калію в крові (Гепарин), необхідно постійно контролювати показники калію в крові.

    До того ж Валодип слід застосовувати з особливою обережністю при двосторонньому або односторонньому стенозі ниркової артерії і стенозі єдиної нирки. Так як прийом антигіпертензивної ліки може призвести до підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові.

    При легких і помірних порушеннях в роботі нирок коригування дози Валодипа не обов’язкова. Однак у такому випадку не рекомендується поєднувати валсартан разом з інгібіторами АПФ (Аликсирен), особливо при тяжкій нирковій недостатності.

    Щодо трансплантації нирки, досліджень впливу Валодипа на орган не проводилося.

    До того ж з особливою обережністю Валодип потрібно приймати при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів і хворобах печінки.

    У випадку ангіоневротичного набряку, то він може виникнути після прийому препарату. При цьому відзначається набряклість в області:

  • мови;
  • губ;
  • особи;
  • глотки;
  • голосової щілини і гортані, що закінчується обструкцією дихальних шляхів.
  • Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиОднак у деяких пацієнтів в анамнезі зазначено, що ангіоневротичний набряк могли викликати і інші лікарські засоби, включаючи ИАПФ. У разі виникнення такого стану прийом Валодипа слід одразу ж припинити. Причому повторно приймати препарат не рекомендується.

    Всі БКК, в тому числі амлодипін, при застійній серцевій недостатності необхідно вживати вкрай обережно. Так, у хворих, чия робота нирок взаємопов’язана з активністю системи РАА (наприклад, при важкому і застійної серцевої недостатності), терапія інгібіторами АПФ або АРА часто призводить до прогресування азотемії або олігурії, а іноді до розвитку гострої ниркової недостатності або навіть летального результату. Тому оцінка пацієнтів, які перенесли інфаркт або мають серцеву недостатність передбачає обов’язкове визначення функції нирок.

    До того ж навіть після прийому мінімальної дози амлодипіну може розвинутися гострий інфаркт міокарда або погіршитись перебіг стенокардії. Зокрема, до цього схильні пацієнти, що страждають від важких обструктивних хвороб коронарної артерії.

    Також Валодип призначається з обережністю при обструктивній гіпертрофічній кардіоміопатії та мітральному або аортальному стенозі.

    Спільне використання БРА, включаючи валсартан, з іншими ліками, що чинять вплив на РААС, в порівнянні з монотерапією, часто призводить до зниження рівня тиску, порушення в роботі нирок і гіперкаліємії. У зв’язку з цим при прийомі Валодипа та інших препаратів, що впливають на РААС, рекомендовано контролювати наступні фактори:

    • вимірювати артеріальний тиск;
    • стежити за вмістом електролітів у крові.

    До того ж слід проявити обережність при одночасному введенні БРА, включаючи валсартан, з іншими засобами, які блокують РААС (Алискирен, ИАПФ). А при нирковій недостатності (СКФ <60мл/хв n/1.73 м2) або цукровому діабеті спільний прийом інгібіторів АПФ та БРА протипоказаний.

    Передозування

    У разі передозування найчастіше виникають такі симптоми:

  • рефлекторна тахікардія;
  • сильне пониження тиску;
  • периферична вазодилатація, має наростаючий характер;
  • запаморочення.
  • У деяких випадках відзначалася потенційно пролонгована системна гіпотензія, що може призвести до шоку або фатальних наслідків.

    Якщо з моменту прийому препарату пройшло трохи часу, тоді можна викликати блювоту або провести процедуру промивання шлунка. Також, для зниження всмоктування, якщо після прийому кошти пройшло не більше двох годин, можна випити сорбент (активоване вугілля).

    При клінічно значимому зниженні показників АТ, спровокованим передозуванням Валодипом, необхідно активно підтримувати роботу серця і судин, постійно контролюючи дихальну і серцеву функцію. Також треба стежити за об’ємом сечовипускання і кількістю циркулюючої рідини, і підйомом кінцівок.

    Щоб відновити тонус судин і нормалізувати показники АТ, якщо немає протипоказань до застосування, можна використовувати вазоконстриктор. А для усунення блокади кальцієвих каналів рекомендується в/в введення кальцію глюконату.

    Форма випуску, ціна, умови зберігання і аналоги

    Валодип: інструкція по застосуванню препарату, ціна та відгукиУ контурній чарунковій упаковці з алюмінієвої фольги, покритої плівкою (полівінілхлоридна, алюмінієва, ламінована, поліамідна) може міститися 14 (5 мг/80 мг) або 7 (10мг/160 мг;5 мг/160 мг) таблеток.

    Середня вартість препарату – 300 рублів. Валодип необхідно зберігати не більше трьох років при температурі не більше + 30 градусів.

    До аналогів препарату, мають такі ж коди АТС, хімічну структуру, показання до застосування відносять Дифорс XL, Эксфорж, Дифорс, Валембик 10/5. Аналогами, які подібні по коду АТС четвертого рівня з різним складом, але однаковий спосіб застосування та дозуванням є Сартодипин і Ло-азомекс.

    Аналоги по коду ATC третього рівня, мають інший склад, але схожі за способом застосування та показань – це:

    • Атаканд плюс;
    • Кандекор HD/Н;
    • Вальсакор H/HD;
    • Лориста/Н/HD;
    • Кардосал Плюс;
    • Ірбетан-Н;
    • Ко-диован;
    • Валсартан/Н/Н-Зентіва;
    • Ко-сентор;
    • Вальсакор Н/HD;
    • Хизарт-H/Н-ДС;
    • Олиместра Н/HD.

    Також до таких препаратів відносять Лозап плюс, Корсар Н, Олмесар-Н, Валзап плюс, Микардисплюс, Валз Н, Діокор, Ко-Ирбесан, Кандесар Н і Гизаар Форте. Крім того, при артеріальній гіпертензії призначають Ванатекс Комбі, Локард, Кантаб Плюс, Теветен Плюс, Кардомин-Сановель Плюс, Ангизар Плюс, Ко-Ирбессо, Эксфорж Н, Коапровель, Тозаар-Г, Ностасартан Н, Сартокад-Н і Сакорд Н.

    А відео в цій статті підведе підсумки правильного вживання таблеток від тиску.