Хронічний апендицит: ознаки і особливості захворювання

Апендицит — запалення червоподібного відростка (апендикса) сліпої кишки. Стінки апендикса багаті лімфатичною тканиною і схильні до запальних процесів. До недавнього часу лікарі не визнавали його хронічну форму, вважаючи, що апендицит може виражатися тільки гострим приступом.

Закінчувалося перебіг хвороби практично завжди однаково – на операційному столі. Хронічний вигляд цієї недуги зустрічається рідко — у 1 % і діагностується лише у молодих жінок. У дітей і літніх людей хронічний апендицит не спостерігається. Це захворювання хитре, схоже симптоматично з багатьма іншими, тому нерідко його можна сплутати.

Зміст:

  • 1 Симптоми апендициту
  • 2 Причини хронічного апендициту
  • 3 Діагностика
  • 4 Особливості захворювання у жінок
  • 5 Лікування хронічного апендициту

Симптоми апендициту

Хронічний апендицит: ознаки і особливості захворювання

Локалізація захворювання

Захворювання носить уповільнений змащений характер. Пацієнт відчуває незначні болі в правій частині тіла, в клубової області. Біль може зміститися в область близько пупка, паху або поперек. Її інтенсивність невелика, але протягом постійне. Поза хворого – на спині з зігнутими ногами. Біль пацієнт часто пояснює фізичними навантаженнями або розладом ШКТ.

Запалення дозріває в організмі протягом 10 годин, тому відкладати візит до лікаря не варто.

Симптомами можуть бути:

  • Метеоризм і здуття живота
  • Розлад травлення: запор або діарея
  • Нудота, блювання, ниючі болі
  • Труднощі з сечовипусканням
  • Підвищення температури
  • Важко підняти праву ногу

Неприємні відчуття можуть посилюватися при переїданні, особливо споживанні в їжу великої кількості солоного, жирного, копченого, маринованого.

Хронічний апендицит за ознаками схожий на інші захворювання ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Біль з’являється і після фізичного навантаження. У жінок біль може локалізуватися в області піхви та яєчників.

Причини хронічного апендициту

Причин виникнення хронічного апендициту безліч. Дослідники виділяють ряд теорій появи хронічного апендициту.

Хронічний апендицит: ознаки і особливості захворювання

Найбільш часті причини

З якоїсь причини відбувається перекриття просвіту кишки:-за рубця або спайки, росту пухлини, закупорки каловими масами, стороннім предметом, збільшенням лімфи, глистів і т. д. В результаті відросток переповнюється слизом, його стінки натягаються, на них тисне маса рідини зсередини. Тканини стінки деформуються, в них вже порушено кровообіг. В утворені ранки спрямовується місцева мікрофлора, так виникає запалення.

Збудником апендициту може стати:

  • звичайна інфекція (стафілокок, кишкова паличка)
  • погано працює кровоносна система і судинні порушення

Вважається, що у відростку присутні гормони, тому причиною нападу можуть стати:

  • Ендокринні порушення. Наприклад, серотонін супроводжує запальні процеси. А таких гормонів в апендиксі безліч.
  • Тромби.
  • Алергія, імунні захворювання.
  • Харчування, у т. ч. дієти, багаті вуглеводами або м’ясом.
  • Стреси.
  • Залишкова форма апендициту можлива, коли пацієнт переніс лікування гострого апендициту некваліфіковано. Загальновідомо, що гостра запущена форма може призвести до перитоніту.

    Діагностика

    Якщо гострий апендицит характерний ясно вираженим болем, то при хронічному носить нападоподібний характер. Це ускладнює діагностику та своєчасного призначення лікування. Однак, якщо у пацієнта вже диагностировалась гостра форма, то її хронічну форму лікар запідозрить в першу чергу.

    Існує три форми хронічного апендициту:

  • Резидуальна. Ця форма характерна нападами гострого апендициту, але після того, як напад припинився, людина про нього забуває.
  • Рецидивуюча. Характеризується проведеним хірургічним лікуванням, після якого апендицит знову проявляється, звідси і назва — рецидив.
  • Первинно-хронічна. У пацієнта з’являється вперше, може бути ускладненої або неускладненої. При цьому напади гострого апендициту, відсутні.
  • Легше діагностується друга форма. Характеризується нападом, болем при пальпації, схожий на гостру форму апендициту. Цей діагноз, а не хронічний тип, найчастіше ставлять медики.

    Для постановки діагнозу «хронічний апендицит» недостатньо зібрати анамнез і провести пальпацію. Пацієнтові необхідно призначити:

    • збір аналізів — сечі і крові
    • ультразвукове дослідження (дає особливо багато інформації)
    • МРТ і рентген
    • гінекологічні та урологічні дослідження
    • колоноскопія

    Особливості захворювання у жінок

    Хронічний апендицит: ознаки і особливості захворювання

    Апендицит у жінок

    У жінок апендицит з’являється частіше, тому що на це впливають особливості будови організму. Там де чоловік вказує на болюче місце, у жінки можуть бути розлади гінекологічного характеру — при найменшій підозрі необхідно обстежитися, в тому числі у гінеколога.

    Жіноча сечостатева система знаходиться в безпосередній близькості до кишечнику. Ці дві системи стикаються, тому захворювання в одній частині тіла може викликати запалення в інший. Існує лікарське думка, згідно з яким запалення відростка у жінок відбувається частіше, ніж у чоловіків з причини регулярних циклічних змін. В результаті збільшення кровопостачання внутрішніх органів, розпушуються слизові, які надають подразнюючу дію на апендикс.

    Особливо уважно потрібно поставитися до захворювання вагітним жінкам, в анамнезі яких є апендицит. Під час вагітності плід росте тисне на внутрішні органи і сечостатеву систему, порушується кровопостачання.

    При появі болю майбутнім мамам слід негайно викликати бригаду швидкої допомоги. Зміщені органи і відросток призводить до того, що в домашніх умовах визначити локалізацію апендикса складно. Взагалі, медики перед плануванням вагітності радять жінкам, мав гострі напади, апендикс видалити.

    Лікування хронічного апендициту

    Хронічний апендицит: ознаки і особливості захворювання

    Лікування: операція?

    Не варто відкладати похід до лікаря в довгий ящик – перебіг хвороби може розвиватися стрімко. У лікаря має бути більше часу для призначень і прийняття рішення.

    Лікування може бути як консервативним, так і хірургічним. Хірурги рекомендують «різати, не чекаючи перитоніту». На думку лікарів, лікування антибактеріальними, спастичними препаратами неефективно і з великим відсотком ймовірності призведе до хронічній формі.

    Багато медики схиляються до того, що єдиний спосіб лікування як гострої, так і хронічної форм є хірургічне видалення апендикса. Це звичайна, якщо не сказати рутинна операція. Пацієнт вже через тиждень може приступати до фізичних навантажень. Таких порожнинних операцій проводиться щорічно більше мільйона. До операції слід дотримуватися дієти: їжа, багата клітковиною, молочна продукцію. Обмежити чорний хліб, м’ясо. Ні в якому разі не гріти запалення.

    Одним із сучасних способів лікування є лапароскопія. Це сучасний спосіб лікування та діагностики, що проводиться без розсічення тканини, через невеликі отвори (0.5-1 см). Процедура протікає під загальним наркозом, операція триває зазвичай не більше години. Після проведення пацієнти проводять найменший час в стаціонарі, виписка проводиться на наступний день. Після виписки також необхідно дотримуватися дієти.

    Дослідженнями було встановлено, що апендикс не рудиментарний орган. Він виконує формування імунітету – в ньому накопичується лімфоїдна тканина. Крім того, він виробляє гормони, які беруть участь у розщепленні крохмалю їжі. В організмі, позбавленому відростка ці функції виконують інші органи, однак організм втрачає запас міцності.