Більшість батьків починають помічати вираження агресії у своїх дітей. Злість і жорстокість до інших може проявитися і в дитинстві і в юності. Якщо все ж у дитини є схильність до гніву, грубості чи жорстокості, потрібно як можна швидше зрозуміти і розібратися в причинах цієї проблеми.
Агресія – це емоції, які переповнюються в людині. Це може бути гнів, страх перед кимось або чимось, захистити себе або самоствердитися, а ще бажання привернути увагу на себе. Дуже важливо зрозуміти те, що це не проблема. А ось проблема як раз, знаходиться десь глибше. Її потрібно зрозуміти і спробувати цю проблему вирішити.
У поведінці дитини багато різних причин появи агресії:
Все це і дає поштовх для використання злості, як би спрацьовує самозахист від оточуючих. Небезпечно в такі періоди залишатися одному в колективі без батьків.
На прояв дитячої агресії також має вплив на стосунки в сім’ї. Якщо в родині відбуваються часті скандали в присутності дитини або з’ясування відносин відбувається з рукоприкладством, то і дитина також обере те ж поведінку. Це поведінка стане для нього прикладом. Він також буде грубити, і принижувати інших людей.
На дитячу жорстокість впливає дві протилежності – байдужість і сильна опіка. Ці дві крайності погано впливають на стан дитини. Він протестує проти опіки, або навпаки, намагається привернути увагу на себе поганими вчинками. Також безліч різних заборон сприяють розвитку агресії. Маленька людина не хоче брати на себе вирішення якихось завдань. Не думає аж до того, як зробить те, чи інше дію. А робить тому, що просто так хоче. Заборони не дають самому думати і приймати рішення. Тому він висловлює свої емоції іншим способом, і далеко не кращими вчинками.
Дитина, у якого спостерігається агресія, гнівний і незгідний на своє життя, він буркотливий, незадоволений собою. У нього панічний страх, він відчуває дискомфорт, і піклування, якщо спілкується з іншими дітьми, боязкий, невпевнений у собі. Мало отримує батьківської любові, уваги та підтримки.
Перше і головне правило – це любити дитину. Дуже важливо, щоб син або донька зрозуміли, що їх люблять не за скоєні вчинки. А скоєні вчинки потрібно обговорювати і пояснювати цю ситуацію, наводячи приклади. Не можна шантажувати любов’ю, ображати і принижувати дитину. Більше обіймів даруйте маленькій людині, щоб був упевнений в тому, що його люблять.
Дуже добре, якщо знайдеться спосіб, щоб він міг виплеснути весь свій негатив. Якщо у нього щось не виходить або він незадоволений або роздратований можна дати дозвіл вдосталь покричати. Але при цьому бажано не намагатися »заглушити» ці емоції, нехай вся негативна енергія перейде в мирне русло.
Не можна з’ясовувати сімейні відносини при дитині. Краще всього піти в іншу кімнату, або вийти у двір і там провести цю розмову, щоб дитина не чув усього того. Всі ці конфлікти не повинні впливати на дітей.
Потрібно більше розповідати, як вести в тій чи іншій ситуації. Не можна ігнорувати проблему дитини, не бажання зрозуміти і допомогти в його проблеми ще більше озлобить дитини. З ним треба розмовляти. Не потрібно з’ясовувати стосунки в момент агресії, хай він заспокоїться і лише, потім бажано поговорити і обговорити причини і результат здійсненого вчинку. Потрібно спробувати пояснити, як зупинити агресію.
Треба частіше хвалити дитину за добрі справи.
Він повинен розуміти де добрі вчинки, а де погані. Кожен раз, коли дитина чує похвалу за свою поведінку, він буде намагатися робити добрі вчинки. Вів добре – отримай заохочення, а якщо зробив поганий вчинок, то кожен раз буде покараний. Кожен повинен мати свої обов’язки і правила, які потрібно виконувати. Важливо зберігати спокій, ніколи не треба злитися. Дитині потрібно зрозуміти, що батьки завжди поруч і можуть допомогти. Але не потрібно намагатися полегшити йому життя, нехай вчиться відповідати за свої дії і вчинки самостійно.
Якщо батьки з дитиною стануть довіряти один одному, поважати і любити один одного, можна не хвилюватися за його поведінку і безпеку оточуючих.