Як правило, особистість людини розвивається і змінюється протягом усього життя. У певні вікові періоди відбуваються свого роду «стрибки», які змінюють модель поведінки і рівень розвитку. Деякі види діяльності відходять на другий план, інші ж займають важливе місце.
Дитячі кризові періоди в психології називають кризами емансипації. Це означає віддалення від батьків, вихід з-під їхнього впливу. Для гармонійного розвитку малюка батькам важливо знати, як поводитися з дитиною в момент кризи.
Види
Умовно можна виділити наступні критичні періоди дитинства:
Біологічний (поява малюка на світ): фізично дитина вже не є одним цілим з матусею. На даному етапі важливо надати максимальний комфорт у фізичному плані, тобто вчасно годувати, прикладати до грудей, укладати в теплу ліжечко або біля матусі. Поряд з цим може з’явитися лактаційний криза, сутність якого полягає в необхідності більшої кількості молока, що виробляється у мами. Важлива рекомендація: як можна частіше прикладайте дитину до грудей і дотримуйтесь режим годування, не використовуйте пустушку.
Психологічний період, що характеризується народженням особистості, власного «я». Цей період ще називають кризою трьох років. Він є вкрай важливим, оскільки в цей час відбувається формування волі. Батькам слід побудувати певну стратегію дій.
Соціальний (сюди відносять криза семи років і підлітковий період). На цих етапах відбувається соціалізація особистості та зайняття нею свого місця в суспільстві.
Трирічний криза малюка: гострі зміни
Перше, що повинні зрозуміти дорослі: цей період має гострий перебіг і ніякої корекції не піддається. Звичайно, можна пригнічувати дитину своєю міцністю і владою, однак це призведе до руйнування вольових навичок, які так необхідні для нормального існування в сучасному соціумі. А ось передбачити і морально підготуватися до змін можливо. Простежте за першими передкризовими «дзвіночками», які пов’язані з пізнавальними функціями:
- зацікавленість своїм відображенням у дзеркалі;
- для дівчаток важливим стає, який вигляд вони мають;
- хлопці гостро реагують на невдачі (наприклад, коли не виходить зібрати конструктор) тощо.
Згодом (приблизно через 1-2 місяці) і настає власне криза. А він проявляється наступними рисами.
Упертість. Дитина наполягає не тому, що йому дійсно чогось хочеться, а тому, що це він просить. Наприклад, ви придбали таку бажану ляльку, а інтерес до неї зник дуже швидко. Це говорить про те, що ця іграшка була лише приводом заявити про власній силі над батьками.
Непокірний поведінка (протест, бунт). Наприклад, ви пропонуєте малюкові пограти, а він відмовляється, хоча через кілька хвилин сам захоплюється грою. Тобто ідея дитині подобається, але для малюка головне — негативно зреагувати на те, що ви запропонували.
Свавілля. Малюк каже: «Я сам!». Формується самостійність і прагнення довести всім, що він може впоратися без сторонньої допомоги.
Знецінення. Якщо до трьох років батьки для дитини — це все, то після трьох років ситуація кардинально змінюється: малюк може навіть дратувати і ображати батьків. Тобто йому важливо зіштовхнути дорослих з п’єдесталу пошани. Так дитина починає розуміти, що саме він є автором свого життя. Якщо цього знецінення не станеться, дитина виросте залежним і інфантильним. Головне — не перегнути палицю, тому батькам слід обережно реагувати на таку поведінку і намагатися знайти компроміс.
Деспотизм. Дитина намагається все підпорядковувати своїм бажанням, йому хочеться, щоб все робили саме так, як він захоче. Особливо яскраво така поведінка спостерігається в сім’ях з однією дитиною.
Позитивні риси негативної поведінки
Як би страшно не звучало описану вище поведінку, все ж і воно має іншу сторону медалі — позитивну. У малюка формується власна думка. Тобто закладається самостійність.
Своє початкове рішення малюк відстоює, вчиться бути вірним йому, прикладає максимум зусиль для того, щоб світ підкорявся його бажанням. А це, в свою чергу, породжує волю.
У дитини з’являються власні цінності і орієнтири. Батьки теж повинні перебудувати своє ставлення: припинити робити замість дитини те, що вона сама в змозі зробити.
Адекватна позиція батьків: не дозволяти заходити за межі дозволеного і не перешкоджати прояву особистості. Те, що категорично забороняється малюкові (що несе в собі небезпеку, наприклад, гратися інструментом) має бути обмежена. І тут потрібно проявити наполегливість. Втім, важливо і дати простір, створити безпечну зону, де маляті можна все.
В цей час психологи радять зробити наступну таблицю:
- категорично забороняється: чіпати електричні прилади, залишитися самому у повній ванні, бити інших дітей або дорослих;
- можна робити спільно з дорослим: готувати їжу, стрибати на дитячому майданчику, грати з «дорослими» речами;
- малюкові дозволяється робити самостійно: грати своїми іграшками, малювати на папері, кататися на іграшковій машині тощо.
Батькам також важливо мати єдину стратегію і не дозволяти робити те, що інший з дорослих забороняє. Для дитини можна подати цю таблицю як «Звід правил нашого Царства», тобто не нав’язувати правила, а перетворити їх у цікаву гру.