***
Я тут зрозуміла, що моє головне розчарування в житті. Я ніколи не стану татом. Прикро.
***
Я розчарувалася в тобі. Велике спасибі тобі за це, так ти допоміг мені знову почати жити.
***
Люди розчаровують. Я знаю. Я навіть чекаю цього. Але що, якщо одного разу я зрозумію, що я сама розчаровував інших..
***
Я розчарувалася в тобі. Велике спасибі тобі за це, так ти допоміг мені знову почати жити.
***
Легко померти за щось складніше…заради цього жити! – Статуси
***
Мене неможливо більше обдурити… Просто не вийде обдурити того, хто вже розчарувався в людях і не вірить їм.
***
Як шкода, що на деякі речі, очі відкриваються занадто пізно! Але як кажуть “Краще пізно, ніж ніколи!” Йдемо далі, посміхаємося…посміхаємося…
***
Ще один день виявився марною тратою макіяжу…
***
Дайте мені свободу! Я сам хочу розчаруватися в ній.
***
Я заради єдиної зустрічі з тобою переверну своє життя.
***
І начебто не сумно..і навіть не боляче! Але скажено порожньо і сльози мимоволі…
***
Посміхатися що може бути простіше!!! А що якщо серце болить???
***
…по іншому дивлюся на світ,шукаю частинку твого погляду у всьому,у місяці,в зірках,у пориві вітру….і розумію…що світ замінити тебе не зможе…
***
Фокуси показувати вмієш?Зникни! – Статуси
***
Мені набридло те, що ти граєш з моїми почуттями.
***
Моє серце розбите від ударів твого байдужості…
***
Хто б міг подумати, що розчарування дає такі ускладнення на психіку людини.
***
“Я думав, дитинство пройшло. Але воно оглянулось і крикнуло мені услід якусь гидоту”
***
Нове знайомство – новий друг – нове розчарування – нова сварка – новий ворог…Висновок: треба поїсти…..
***
Розчарування – це тимчасова переоцінка цінностей і умовностей.
***
Ми не помічаємо того, що женеться за нами, але самі ж женемося за тим, чого в нас не буде ніколи…
***
Мій статус не пройшов цензуру…
***
Ніколи не говори що ти відчуваєш до людини, якщо ти не хочеш, щоб він розчарувався в тобі…
***
Наскільки велике твоє довіру – настільки велике буде твоє розчарування…
***
А інший раз здається, що до розчарування можна звикнути. Але це не так. З кожним разом воно завдає все більшої біль. Такий біль, що стає моторошно. Здається, ніби з кожним разом опіки все сильніше. І з кожним разом біль проходить повільніше.
***
Я перестала вірити в любов, а ти просто прийшов і подарував мені нове життя! – Статуси
***
Коктейль розчарувань: зрада перемішати з зрадою, і все це залити гіркою брехнею.
***
Хочеш побачити справжнє обличчя людини, стався до нього з усією душею…розчарування неминуче…
***
Мій день – це чашка кави з солодким смаком надії вранці і величезна кружка кави з гірким присмаком розчарування ввечері.
***
Повернутися б у ті часи, коли самим жорстоким розчаруванням у житті була іграшка в киндере, яка у тебе вже є.
***
Дві речі в житті жінки абсолютно неминучі: поява пилу на меблях і розчарування в чоловікові.
***
Дивлюся в дзеркало. . . яку маску одягнути сьогодні? Лицемірства? Байдужості? Щастя? Або показати своє справжнє обличчя, втома і глибоке розчарування…
***
Яйця з кіндер-сюрпризу, як жінки – упаковка красива, але всередині розчарування.
***
Кожен з нас, рано чи пізно, розчаровується у всьому і залишається на самоті.
Охололо серце…
Охололо серце, немає колишніх потягів,
Втомилася від зрад і від порожніх речений,
Від брехливих обіцянок і погроз,
Від зимових хуртовин і від галасливих гроз.
Вам хочеться грати зі мною? Вибачте!
Але на прощання рада Вам дати, дозвольте.
Зніміть маску! Вас давно дізналися!
Ви черствою душею несете лише печалі.
Мені не потрібні порожніх кокеток ласки!
Лише люблячої душі я здамся без побоювання.
І хоч я сам беспутен, низький, грішний,
Зможу я оцінити хто серцем невтішний…
Автор: Віктор Жирнов
Я буду жити, я постараюся
Ти не йдеш з моєї душі,
Від думок серце моє рветься на шматки.
Ти все продумав, за двох вирішив,
Ти навіть в думках залишаєшся вночі…
Не снись мені більше, тебе хочу забути,
Перекреслити, сторінки навіть вирвати.
І від тебе мрії звільнити,
Любов до тебе з свого серця видерти…
Не повертайся, я закрию двері,
І втратити ключі я спробую.
Так холодна тепер твоя постіль,
Я далі буду жити, я постараюся…
Дощ барабанить по мого вікна,
Ніби осінь танець свій танцює.
Я відчуваю порожнечу в серці,
А вітер, у парку, з листям воює…
Автор Людмила Дорошенко 2