Щитовидна залоза — орган, призначений для підтримки здатності людського організму регулювати і зберігати внутрішнє середовище в постійному стані (гомеостазу). Функціональність щитовидки надає безпосередній вплив на стан всього організму, включаючи навіть настрій людини. Проблеми зі щитовидною залозою призводять до патологічного стану більшість органів і систем.
Зміст:
Щитовидна залоза являє собою орган, який впливає на розвиток людини при його знаходженні ще в утробі матері. Відразу ж після народження дитини проводяться дослідження, що визначають її стан. Відхилення від норми у дітей спричиняє порушення розвитку, яке проявляється в декількох формах захворювань.
Щитовидна залоза
В щитовидці відбувається постійний синтез основних гормонів:
Всі ці гормони відповідають за дозрівання і зростання органів (тканин) у дітей. Також гормони щитовидної залози регулюють обмінні енергетичні функції організму. Особливу роль відіграє кальцитонін, який бере участь у формуванні і розвитку кісток. З цих причин щитовидка є одним з головних органів дитячого організму.
При дисфункції ЩЗ насамперед порушується розвиток центральної нервової системи, що призводить до відхилення психічного і фізичного розвитку. Патологією вважається перевищення норми в більшу або меншу сторону. Однак, зменшення кількості трийодтироніну і тироксину найбільш небезпечно, особливо у внутрішньоутробному розвитку, оскільки приводить до прогресуючого кретинізму.
Велику роль на відновлення функцій щитовидної залози відіграє рання діагностика. При появі симптомів захворювань щитовидної залози у дітей призначається детальне обстеження, що включає:
Результати лабораторних і апаратних досліджень дають можливість визначити патологію у дітей на її початковому етапі розвитку, коли спостерігається збільшення розміру та об’єму органу.
Лікар при огляді хворого методом пальпації може визначити консистенцію тиреоїдної тканини, збільшення залози і присутність утворилися вузлів. Лікування після встановлення діагнозу у дітей повинно починатися негайно.
Виникнути проблеми зі щитовидною залозою у дітей можуть з різних причин. Визначити, що саме спровокувало патологію складно, але це є одним з основних завдань фахівців. Якщо в період лікування причина захворювання не буде усунуто, то лікування не дасть особливих результатів. При вроджених патологіях можна досягти лише незначного поліпшення.
Надлишок шкідливої їжі
Порушення функціональності ЩЗ у більшості випадків спровоковано рядом причин:
Також причиною може бути кіста проток органу або аутоімунне захворювання. Негативно впливають на щитовидку гормони гіпоталамуса або гіпофіза.
Можливі вроджені і набуті патології ЩЗ. При вродженої формі захворювання значний вплив справляє стан щитовидної залози матері.
Виникають симптоми захворювань щитовидної залози у дітей поступово. З часом інтенсивність симптоматики посилюється і доповнюється супутніми відхиленнями.
Батьки повинні постійно спостерігати за станом дітей, існують загальні ознаки, які вказують на проблеми в ЩЗ.
Порушення серцевого ритму (для цього можна порахувати пульс):
Малюк млявий
Зовнішні ознаки у дітей служать явними показниками відхилення в гормональному балансі органу:
Подібна симптоматика тільки загальна. При розвитку певної форми захворювання щитовидки клінічна картина доповнюється іншими ознаками, характерними для типу патології.
Гіпотиреоз
В останні роки хвороби щитовидної залози діагностуються у дітей все частіше. Причиною цього, як правило, стає погіршення екологічної атмосфери і харчування ненатуральними продуктами, які містять незначну кількість йоду. Саме йод служить основним елементом для нормального функціонування ЩЗ. При дефіциті йоду поступово починають прогресувати патологічні процеси в щитовидці.
Найбільшої небезпеки піддається ще ненароджена дитина в утробі. При нестачі йоду в матері може статися викидень, або є ризики народження дитини з вродженими патологіями.
Існує багато видів захворювань ЩЗ. Форми хвороб у дітей і дорослих не відрізняються. Найбільш часто зустрічаються:
Також існує дві форми патології, що супроводжуються патологією зоба:
Для дітей і дорослих небезпечний вузловий зоб, оскільки це захворювання може придбати злоякісний характер.
Поганий апетит
В результаті порушення функцій щитовидної залози у дітей може почати розвиватися ендокринне захворювання, гіпотиреоз. Розрізняють первинну і вторинну форму. При первинній формі патологічні процеси спровоковані порушеннями в самій щитовидній залозі. Вторинна форма виникає при неправильній функціональності гіпофіза і гіпоталамуса.
Первинний гіпотиреоз поділяють на два типи:
При вродженому типі захворювання у дітей спостерігається відхилення у розвитку щитовидки або вироблення її гормонів ще в утробі. Причиною гіпотиреозу може стати повна відсутність органу, його недорозвиненість, або дефект ферментів, які утворюють ЩЗ. Вплинути також може дефіцит йоду у матері.
Набутий гіпотиреоз виникає при нестачі йоду в молоці матері або дитячому харчуванні. У деяких випадках діагностується захворювання після впливу радіації або операції, проведеної на щитовидці.
Вторинна форма відноситься до родових травм при запаленні і травматизації мозкових оболонок. Провокуючим фактором є пухлина головного мозку в зоні гіпофіза і гіпоталамуса. Всі ці патології призводять до зниження вироблення щитовидних гормонів.
Симптоми гіпотиреозу не проявляються інтенсивно. У хворих дітей може спостерігатися:
Для гіпотиреозу ЩЗ характерно поява пупкової грижі і тривалий прорізування зубів. При своєчасній терапії можна усунути практично всі симптоми, проте відновити уражені відділи головного мозку не вдасться. Внаслідок дистрофії клітин маса мозку зменшується, що впливає на розумовий і фізичний розвиток дітей. У більшості випадків такі діти страждають від олігофренії.
В результаті прогресування гіпертиреозу виникає надлишок гормонів щитовидної залози. Основною групою ризику є діти у віковій категорії від трьох до дванадцяти років будь-якої статі. Основною причиною є підвищення вироблення щитовидною залозою тиреоїдних гормонів, а також клітинна деструкція.
Гіпертиреоз у дітей
Патологія розвивається при передозуванні йодовмісними або гормональними (синтетичними) препаратами. Досить часто збільшення функціональності ЩЗ спровоковано:
Під дією гіпертиреозу може почати розвиватися:
У новонароджених дітей захворювання ЩЗ можна діагностувати по ряду ознак:
Можливий напад лихоманки, який супроводжується частим серцебиттям і лихоманкою. У деяких дітей з’являється жовтий відтінок шкіри і крововиливи на шкірному покриві. Дефекації відбуваються набагато частіше. Спостерігається синдром «виряченими очима». Діти з таким діагнозом при народженні мають меншу вагу і зріст із-за порушеного внутрішньоутробного розвитку. Набирають вагу малюки дуже повільно.
Відмітний від попередніх вид патології ЩЗ. Провокують захворювання паразити, бактерії, віруси або аутоімунні хвороби. Підрозділяють тиреоїдит на чотири типи:
Тиреоїдит Хашимото
Крім перерахованих вище типів захворювання підрозділяється на дві форми, які виникають, як супутня патологія при туберкульозі, сифілісі та інших хворобах імунного і паразитуючого характеру:
Причиною тиреоїдиту може стати інфекційне захворювання (скарлатина, грип, ангіна та ін). Надати негативний вплив здатне отруєння свинцем або йодом. Найчастіше запалення виникає при наявності проблем з гортанню. У рідкісних випадках причина не встановлюється.
Внаслідок дефіциту йоду у дітей починає прогресувати таке захворювання, як ендемічний зоб. Патологія виникає на тлі впливу навколишнього середовища і харчування, коли в продуктах і повітрі є дефіцит йоду.
Симптоми ендемічного зобу проявляються на самій першій стадії хвороби, незважаючи на збереження природних розмірів ЩЗ. Захворювання викликає у дітей такі відхилення:
Ендемічний зоб
Подібні симптоми свідчать про проблеми з нервової і серцево-судинною системою.
Для ендемічного зобу характерно збільшення щитовидної залози, що призводить до поступового здавлення органів, які розташовані поруч. Під дією тиску на сусідні органи хвора дитина відчуває тиск в шийній ділянці, що підсилюється в положенні лежачи. Крім цього, виникають проблеми з диханням і ковтанням. Якщо зоб збільшується настільки, що здавлює трахею, то до перерахованих ознаками додається кашель (сухий) і постійні напади задухи.
У дітей діагностується вузловий зоб вкрай рідко. Відносять цю патологію до поразок доброякісного характеру. Вузловий зоб являє собою утворення в щитовидній залозі у формі поодиноких вузликів.
До цього захворювання відносять:
Незважаючи на те, що патологія відноситься до доброякісних новоутворень, в 15% випадків все-таки діагностується злоякісна форма.
Найчастіше захворювання протікає без прояву яких-небудь симптомів. Помічається патологічний процес, тільки коли вузли досягають великих розмірів і стають помітні візуально через шкірний покрив на шиї. Потовщення утворюються на передній частині області зобу. При прогресуванні вузлового зобу щитовидка збільшується несиметрично.
Якщо тривалий кашель
При збільшенні новоутворень відбувається здавлювання найближчих органів (кровоносних судин, стравоходу, нервових волокон і трахеї). Патологічний процес також супроводжується механічною симптоматикою:
У дітей виникають проблеми з ковтанням з-за тиску вузлів на стравохід. При тиску на судини, через погане кровопостачання головного мозку виникають шуми у вухах, запаморочення, а також прогресує синдром порожнистої віри. Відчуття болю в області зобу спровоковано швидким зростанням вузлів, крововиливом, або запаленням.
У більшості патології щитовидної залози вдається вилікувати при ранній діагностиці. Якщо терапія дає позитивний результат, то відновлення фізичних і розумових навичок дитини може бути успішним. Однак при деяких формах хвороби ЩЗ виправити вже відбулися зміни і вроджені патології неможливо.
Лікування дітей, що мають порушення функціональності ЩЗ, здійснює дитячий ендокринолог, який має відповідну кваліфікацію. Але спочатку слід звертатися до дільничного терапевта, який оглянувши дитину і вислухавши скарги батьків, повинен направити хворого до ендокринолога.
Для того щоб знизити ризики проблем зі щитовидною залозою у дітей, слід вживати профілактичні заходи. Для цього в раціон харчування дітей повинні бути включені продукти, які мають у своєму складі йод. Також спеціалістом може бути призначений йодовмісних препарат. Самостійно давати дитині такі лікарські засоби не варто, так як може бути патологія, для якої характерно перевищення норми вмісту йоду в організмі. Будь-яке лікування повинен призначати спеціаліст, тільки після діагностики дитячого організму.