Сепарація від батьків: поведінка батьків і поведінку дітей

Процес відокремлення дітей від батьків – це нормальне і закономірне явище природи. В процесі відокремлення дітей дитина стає Особистістю. Але на жаль, не всі батьки розуміють це і деякі примудряються своїм неправильним поведінкою ставити палиці в колеса підростаючому поколінню.

Дитина повинна розуміти, що відділення від батьків – це нормально і не варто вважати себе зрадником чи негідником. Дана стаття допоможе підростаючому поколінню більш грамотно відокремитися від батьків і пережити неприємні моменти.

Чому батьки проти?

Сепарація від батьків: поведінка батьків і поведінку дітей

Процес сепарації може бути для батьків навіть більш болючим, ніж для дітей. Причини, за якими батьки буквально іноді заважають дитині дорослішати, можуть полягати в наступному:

  • Недовірливість. Недовірливі батьки – це один з кошмарів для підростаючого дитини. У дорослому житті через таких батьків у дітей залишається неприємний осад у вигляді низької самооцінки і ряду інших проблем. А помисливість, на жаль, рідко можна виправити;
  • Гиперконтроль. Гіперопіка також не дає дитині спокійно розвиватися. Таке часто зараз можна зустріти в сім’ях з авторитарним режимом виховання, а також у сім’ї з недовірливими батьками. Одна справа, якщо чадо змириться з позицією старших і почекає свого години. Але є бунтарі, яким не хочеться все життя жити по батьківській вказівкою. І тут починається найцікавіше;
  • Недовіра дитині. Особливо сумно, якщо батьки прямо говорять про це чаду в будь-якому віці. Навіть якщо дитина думає, що це жарт, то такі слова залишають рани на психіці дитини. Він стає недовірливим, зривається його самооцінка, а кар’єра-це може піти під укіс. Із-за недовіри або того, що батьки вважають дитину занадто довірливим, він починає брехати, що є нормальною захисною реакцією психіки організму на зовнішні агресивні впливу у вигляді невіри з боку старшого покоління;
  • Порівняння дитини з іншими. Наприклад, якщо у сусідів або друзів сім’ї діти більш успішні, батьки самі вважають, що їх чадо більш нерозумно і несамостійно. Внаслідок власної меншовартості, вони починають мало того що контролювати дитину, щоб він не наробив дурниць, так ще й постійно порівнюють його з більш успішними однолітками.

Моделі поведінки батьків в подібній ситуації

Сепарація від батьків: поведінка батьків і поведінку дітей

Як правило, поведінка батьків з такого роду проблемою ідентично один одному. Ситуації нижче допоможуть дитині проаналізувати свої стосунки з батьками і якщо хоча б кілька пунктів співпадуть, то вживати заходи, описані пунктом нижче:

  • Психологічне маніпулювання дитиною і ігнорування його особистих потреб. Приміром, якщо дитина став атеїстом, такі батьки все одно будуть психологічно тиснути на нього, щоб він їздив на цвинтар і ходив у церкву. Навіть не замислюючись над тим, що він вже переріс цей етап шляху. Або коли дитина починає жити окремо і рідко приїздить до батьків, ті в свою чергу психологічними трюками намагаються натиснути на дитину щоб він частіше відвідував їх;
  • До речі, з окремим житлом для багатьох хвора тема. Якщо дитина починає жити окремо, батьки вимагають, щоб він постійно був на зв’язку. «Хоча б смска кожен день» — для таких батьків це буденна справа. А вже якщо дитина трубку довго не бере – катастрофа світового масштабу забезпечена. Коли дитина вирушає надовго гуляти, особливо з малознайомими батькам людьми, вони вимагають від нього постійного зворотного зв’язку. А дзвінки кожен день для таких батьків при окремому житло з дитиною і зовсім норма;
  • Те ж саме стосується фінансового питання життя. Такі батьки намагаються контролювати фінанси дитини, вважаючи їх своїми. Особливо якщо дитина сам не платить поки за житло через відсутність постійного заробітку. За кожен великий заробіток такі батьки будуть вічно лаяти дитину за те, що він більшу частину грошей витратить на себе і продукти. «А їжу батьки дали! Вже кілька тисяч на квартиру відкласти праці не складе!» або ще гірше: «Ти вже витратив більшу частину свого заробітку на себе? Ось це нахабство!»

Це – найбільш поширені моделі поведінки недовірливих батьків. Дитині важливо знати поради щодо поведінки під уникнути неприємних ситуацій у процесі дорослішання.

Як реагувати дитині і що робити?

Сепарація від батьків: поведінка батьків і поведінку дітей

Однією з основних причин сімейних конфліктів є неправильна реакція на таку поведінку батьків самої дитини.

Чаду варто дотримуватися наступних порад для більш правильної сепарації:

  • Не кричати і не грубити батькам. Дитині важливо розуміти, що дорослі, хоч і роблять помилки, але вони турбуються про дитину. Тому чаду важливо навчитися терпінню, яке, однак, не повинно заважати дорослішання. Даний цінний життєвий навик буде також дуже корисний, оскільки ті, у кого такого досвіду немає, зазвичай володіють меншою терпимістю до недоліків інших;
  • Для більшої впевненості в собі варто подумати про ведення особистого щоденника. Адже в даній ситуації дитина, якщо і вимовляється батькам, то, напевно, замість очікуваної підтримки отримує купу критики і несхвалення. Щоденник дасть дитині можливість уникнути появи низької самооцінки за рахунок такого безграмотного поведінки батьків, а також навчить довіряти самому собі і вірити в себе;
  • Не варто говорити батькам про кожному своєму кроці. В даному випадку вірна приказка: «Більше роби, менше говори». Батьки, напевно, все-одно або не повірять в підростаюче чадо, чи візьмуться більшу половину турбот вирішувати самостійно, не даючи дитині втілити свою мрію в життя самому. Тому в даному випадку мовчання на вагу золота.

Ці практичні поради допоможуть спростити процес дорослішання дитини і налагодити стосунки в родині.