Як карати дитину за непослух, і чи потрібно це робити

Всі діти з віком і розвитком пізнають навколишній світ навколо себе, при цьому паралельно знайомляться з правилами, що діють у ньому. Основна мета виховання полягає в тому, щоб донести до дитини наступне: що можна робити, а що не можна, і чому. Ось тут і доводиться вдаватися до такої міри покарання. Але як зробити так, щоб покарання сприймалося дитиною не тільки як наслідок за провину, але і як спосіб запобігання помилок у перспективі?

В разі уникнення несприятливих ситуацій можна спробувати відмовитися від застосування покарань.

Як обійтися без покарання?

Як карати дитину за непослух, і чи потрібно це робити

  • Спробуйте, якщо є така можливість, продемонструвати, до чого може провести непослух, а також поясніть дитині, чому так не варто робити;
  • Поясніть, що є дві форми заборони: постійна й тимчасова. До постійної формі заборони відноситься, наприклад, гра на проїжджій частині. До тимчасової формі заборони віднесемо наступну ситуацію – сьогодні холодно, тому ми не йдемо гуляти у двір. Але як тільки стане тепліше, то можна йти на гірку;
  • Правила (такі як мити руки, чистити зуби тощо) повинні поширюватися на всіх членів сім’ї, а не тільки на дитину;
  • Необхідно враховувати і вік дитини. Вимоги до дитини в дошкільному і підлітковому періоді різні.

Корисні поради

Але якщо все-таки виникла ситуація, коли необхідно застосувати покарання, то пам’ятайте:

  • Робіть це не у пориві емоцій (гніву, роздратування), а спокійно. Якщо почуття взяти під контроль одразу важко, то скажіть собі: «Спокійно!», і тільки після того, як ви заспокоїтеся, дійте;
  • Проступок проступку ворожнечу. Не може бути однаковим покарання за такий нешкідливий проступок (наприклад, показування язика дівчинці) або за цілком серйозний проступок (наприклад, кидання каміння в сусідських дітей);
  • Враховуйте вік винного дитини. Сприйняття часу у дітей дошкільного періоду та підліткового різне. Підліток цілком може розглянути ситуацію, що склалася через якийсь час. Для дитини дошкільного віку це проблематично. До того ж варто пам’ятати, що діти до трьох років зазвичай непосидючі, тому покарання у вигляді декількох хвилин в кутку буде цілком достатнім.

Способи покарання

Як карати дитину за непослух, і чи потрібно це робити

Тепер розглянемо можливі способи покарання:

  • штрафні роботи (миття підлоги, прибирання кімнати і т. д.);
  • розповідь для дитини з персонажами зі схожими проступками, з подальшим розбором ситуації «чому так робити не слід» і «як потрібно»;
  • ізоляція (табуретка, кут);
  • відмова в «радощі» (солодощі, комп’ютерні ігри);
  • самонаказание (дозволити розлити на себе холодну воду);
  • крик і суворий тон (але знайте міру, в іншому випадку дитина з часом не буде реагувати);
  • суворий погляд;
  • пояснення (у проступок, вчинений вперше, дитина може нічого поганого не бачити).

Деякі дорослі вважають, що тілесне покарання є єдиною результативною мірою покарання. Однак, як показує практика, це не так.

Як карати дитину за непослух, і чи потрібно це робити

Фізичне покарання не прийнятно з кількох причин:

  • з часом больовий поріг дитини стає низьким, тому він буде реагувати тільки на ремінь;
  • дитина всіма силами намагається уникнути покарання (уникає своїх батьків, ховає щоденник, бреше);
  • жорстокість стає нормою для дитини, а спірні питання вирішує за допомогою сили;
  • якщо дитина за характером холерик, то йому буде важко змиритися з покаранням, тому він постарається «дати здачу».

Використовувати моральне приниження (злі насмішки, уколи, знущальний тон і т. д.) замість фізичного покарання також неприйнятно.

Нерідко буває так, що дитина кричить, плаче, вередує.

Причини такої поведінки бувають різні:

  • він хоче спати, тому що втомився;
  • тільки що встав;
  • захворів, хоча зовнішніх симптомів ще не видно;
  • переніс травму або стрес.

У перерахованих вище випадках застосовувати покарання не можна. Найкраще укладіть дитину спати, пожалійте або, якщо є така необхідність, почніть лікування.

Процес виховання дуже складний. Важливо поважати в дитині особистість. Уважне ставлення до малюка і бажання зрозуміти його допоможуть сформувати довірчі відносини і взаємну любов.