Як пояснити дитині, хто на Новий рік дарує подарунки

Багато батьків, які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку, напередодні новорічних свят, намагаються зробити їх веселими, цікавими і запам’ятовуються для малюків.

Для цього зазвичай влаштовуються захоплюючі конкурси, дітям лунають мандарини і цукерки, а під ялинки ховають подарунки. При цьому, у хлопців рано чи пізно обов’язково виникне питання: хто приносить подарунки на Новий рік – батьки чи Дід Мороз?

Різдво і Новий 2018 рік – це чарівні свята, під час яких не тільки дітям, але і дорослим, хочеться вірити в казки і дива.

Можливо тому багато мам і тата довгий час розповідають своїм дітям казку про те, що добрий Дідусь Мороз у новорічну ніч потрапляє в кожен будинок, і залишає всім малюкам, які проживають в ньому, цікаві презенти.

Проте в певному віці кожна дитина починає здогадуватися, що Дід Мороз – казковий персонаж, його не існує насправді, а батьки – справжні обманщики, які довгі роки приховували цю правду.

На жаль, нерідко трапляється так, що діти сильно засмучуються, дізнавшись, що їх обманювали, і батькам потрібно докласти чимало зусиль, щоб повернути втрачену довіру.

У той же час, дитинство – це пора мрій, чудес і чарівництва, і було б нерозумно позбавити свого малюка можливості вірити в казку. Тому відповідь на питання – хто дарує подарунки дітям на новий рік – батьки чи Дід Мороз? – часто має сенс вибирати другий варіант.

Тоді дитина зможе фантазувати, мріяти, радіти і вірити в чари, адже саме цим діти відрізняються від дорослих людей, які давно перестали чекати чудес, втратили свою безпосередність, і більшість своїх емоцій тримають всередині себе.

Для кожної дитини новорічне свято – це не тільки щедро накритий стіл і привітання президента країни по телевізору, але також і можливість відчути неповторну атмосферу казкової ночі, відчути присутність доброго Діда Мороза, який роздає подарунки всім без винятку дітям, і відчути себе щасливим.

Головне завдання батьків – підтримати свого сина чи дочку в момент дорослішання, не відштовхнути дитину, а, навпаки, наблизити його до себе, допомогти йому подорослішати, не забуваючи при цьому чудес, які відбувалися в дитинстві і з ними самими.