За переказами, коли Діва Марія переступила поріг храму з немовлям на руках, назустріч їй вийшов древній старець. Звали його Симеон. По-давньоєврейську Симеон означає «слухання».
Переказ каже, що Симеон прожив 360 років. Він був одним з 72 книжників, які у III столітті до н. е. за наказом єгипетського царя Птолемея II переклали Біблію з єврейської на грецьку.
Коли Симеон перекладав книгу пророка Ісаї, він побачив слова: «Ось Діва в утробі зачне, і народить Сина» і хотів виправити «Діва» (незаймана) на «Дружина» (жінка). Однак йому з’явився Ангел і заборонив міняти слово, обіцяючи, що Симеон не помре, доки сам не переконається у виконанні пророцтва. Про це сказано в Євангелії від Луки: «Він був чоловік праведний і благочестивий, потіхи чекав для Ізраїля; і Дух Святий був на ньому. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього» (Лк 2:25-26).
В день Стрітення виповнилося те, чого старець чекав усе своє довге життя. Пророцтво здійснилося. Старець міг тепер спокійно померти. Праведник взяв на руки немовля і вигукнув: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля» (Лк 2:29-32). Церква назвала його Симеоном Богоприїмцем і прославила як святого.
У VI столітті мощі його були перенесені до Константинополя. В 1200 році труну святого Симеона бачив російський паломник — святитель Антоній, майбутній архієпископ Новгородський.
?
Молитва Святої Трійці
Єпископ Феофан Затворник писав: «В особі Симеона весь Старий Завіт, неспокутуване людство з миром відходить у вічність, поступаючись місце християнству…». В спогад про це євангельському подію в православному богослужінні кожен день звучить Пісня Симеона: «Нині отпущаеши».