Часто батьки, особливо добросерді мами, скаржаться друзям: «Я зі своєю донькою ніби по другому колу в школу ходжу. Всі разом робимо уроки». Інший варіант нарікань – «Мого зовсім за підручники не посадити, весь щоденник у записах «Не готовий до уроку». Як привчити дітей до виконання шкільних обов’язків і самостійності в цій справі? Дитина не вчить уроки: що робити і в чому причини?

Причини небажання вчитися

  • Школярі не відчувають бажання виконувати домашні завдання з різних причин. Першокласникам бракує досвіду в такій роботі. Навалившиеся обов’язки після безхмарного дошкільного дитинства викликають у них стрес.
  • Нерідко дитина «не дружить» з певним предметом: не розуміє його, відчуває неприязнь до конкретного вчителя. За виконання нелюбимих уроків не хочеться братися, вони викликають роздратування або нудьгу.
  • Частий фактор невиконання домашніх завдань – боязнь помилитися. З’явилася невпевненість у своїх силах після невдалих рішень, поганої оцінки за виконане завдання психологічно пригнічує дитину, заважає зосередитися на умовах завдань.
  • Нерідко відсутність виконаних домашніх завдань пояснюється елементарною лінню, безвідповідальністю дитини. Батькам слід пам’ятати про непорушних правилах, сприяють формуванню в дитини самостійності, посидючості і відповідальності.

    • Розпорядок дня

    Дотримання розпорядку дня – важлива умова формування сумлінності і відповідальності. Перед домашніми уроками дитині потрібно добре відпочити. Бажано пообідати, зробити недовгу прогулянку на свіжому повітрі.

    Сідати за виконання домашньої роботи треба в певний час, не відкладаючи процес на пізній вечір. За недотримання часових термінів рекомендується накладення штрафних санкцій: пізніше сядеш за завдання – менше часу залишиться для комп’ютера, ігор у дворі, перегляду фільму і т. п.

    Організація робочого місця і відсутність відволікаючих моментів (музика, включений телевізор і т. д. має значення для уважною, зосередженою роботи.

    Дитина цілком може визначити сам, з якого предмета йому починати роботу – легкого або важкого. Первісне виконання легких завдань з подальшою роботою над важкими стимулює зазвичай молодших школярів. Учні старших нерідко воліють спочатку впоратися з важкими предметами, більш легкі і приємні залишити «на закуску».

    Як допомогти дитині

    Першокласникові спочатку потрібно робити уроки разом з батьками. Дитина навчається даного виду роботи.

    Згодом він повинен бути мотивований установкою «я сам». Контроль дорослих не скасовується, але зводиться до перевірки на правильність і акуратність виконання. Треба привчати школяра самому знаходити помилки.

    Позитивним моментом стане не прямий контроль, а батьківська зацікавленість питанням. Рекомендується помінятися ролями: дитина стане вчителем і пояснить батькові матеріал якомога доступніше.

    Маленького учня обов’язково треба привчати до уважного прочитання умов завдань, завдань до параграфу. Дитині для тренування запланованих, чітких дій рекомендовано промовляти вимоги.

    Відпочинок для дитини

    Будь-яка діяльність без відпочинку втомлює. Всього першокласнику для виконання домашньої роботи знадобиться близько години, другокласнику – до півтора годин. У 3-4 класах діти працездатні протягом 2-4 годин (з перервою).

    Прискорить виконання домашнього завдання і буде сприяти самостійності наочний матеріал у робочого столу школяра (таблиця множення, алфавіт, опорні схеми розборів, алгоритми дій, формули).

    Заохочення і мотивація

    Якщо дитина не вчить уроки: що робити? Слід пояснити дитині, що виконання уроків – це його прямий обов’язок, як і робота батьків. Успішним працівником бути модно. У якості «премії» можна влаштувати спільний відпочинок, поїздки за покупками.

    Виконання домашніх завдань з рутинного процесу має стати мотивованим зобов’язанням для дитини. Не треба скупитися на похвалу, якщо маленький школяр добре попрацював над уроками.